18 жовтня владика Василій, екзарх Харківський звершив чин похорону воїна Андрія Журавля. Вічна пам’ять Герою України!

Спогади батька:

“Андрій Журавель народився 26.01.2000 року в Харкові. Все життя жив на вулиці Гвардійців Широнінців, де будується собор УГКЦ. Закінчив 9 класів і поступив у ПТУ, спеціальність: автомеханік. Влітку 2020 пішов служити добровольцем в АТО (місто Маріуполь, національна гвардія України). Відслужив 1,5 роки і в грудні 2021 повернувся додому. Роздумували, куди поступати вчитися наступного року. Ветеран АТО має привілей вступу до вищого навчального закладу. Обговорювали вступ до семінарії УГКЦ…Не судилося…24 лютого сатана з кремля напав…25 лютого з другом, однокласником, з яким служили в Маріуполі, поїхали на таксі у військомат…весь транспорт стояв, і колони машин тікали з міста та на вокзал… Військкомат був евакуюваний і зачинений, телефоном офіцер сказав, щоб усі йшли ховатися від обстрілу в метро…

3 березня дружина Оксана і дві дочки вирішили тимчасово виїхати з Харкова кудись на Західну Україну. Друзі запропонували кімнату у Львові. Виявилося на 2-3 дні…далі жінки поїхали у Краків, а я (батько) і Андрій поїхали у Франківськ, куди нас запросив отець Роман Атаман, у монастир на Крихівцях…то було кілька благословенних днів…я навіть мріяв, щоби Господь залишив Андрія на новіціат для монашого служіння. Андрій категорично відмовився, бо казав, що подумають усі, що він тікає від армії… Через кілька днів Андрій сам поїхав у Харків, а я найняв квартиру для того, щоби перевезти родину з Кракова. Вони приїхали, і досі ми живемо в Франківську. Андрій почав знову ходити у військомат, який відновив роботу. Його взяли снайпером в 17 танкову бригаду, яка веде бої на Херсонщині…3 жовтня у наступі на село Хрещенівка Андрій був важко поранений, і його відвезли у госпіталь міста Кривий Ріг, де він у той же день упокоївся…5 жовтня на мій день народження (ювілей 60 років), офіцер з його частини телефоном повідомив про загибель Андрія. Останній раз Андрій телефонував у неділю увечері і казав, що надіється телефонувати мені 5 жовтня і привітати, бо наступні кілька днів -3-4 він не зможе мені дзвонити…
Цілих 14 діб тіло Андрія ніяк не могли привезти з Кривого Рогу. Вже військкомат Харкова почав вимагати якнайшвидше це зробити через вищих офіцерів…всякі причини наводили там…командир частини зараз в боях і немає можливості документи підписати і печатку поставити, бензину, рефрижератора немає…ще щось…і тільки, коли я вирішив помолитися до мученика святого Андрія Критського, день якого за Григоріанським календарем вшановується 17 жовтня, через якихось кілька годин мені телефонують з військкомату і кажуть: “Зараз машина заїжджає до Харкова! Їдьте на вул. Дмитрівську на опізнання…” Наступного дня відбувся похорон…
Ігор Журавель”

Пресслужба Харківського екзархату

Джерело