​​Сьогодні, 22 листопада, відійшов у вічність український дисидент, син головнокомандувача УПА та Герой України Юрій Шухевич.

З 89 років життя 28 він провів у радянських в’язницях і таборах.

Народився Юрій Шухевич у березні 1933-го на Галичині.

Під перший арешт потрапив в 11 років – виключно за те, що був сином головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Певний час Юрій перебував із матір’ю у Сибіру, куди їх вислала радянська влада. Згодом його розлучили з мамою і перевели в будинок для «дітей ворогів народу». У 16 років Юрій отримав від сталінського режиму перший, десятирічний, термін ув’язнення виключно за те, ким був його батько. У 1958-му – додаткові десять років за сфабрикованою «тюремною справою», яку відкрили під час його перебування у в’язниці на основі фальшивих показань тюремних активістів та наглядачів.

Після звільнення у 1968 році радянська влада заборонила Юрію Шухевичу повертатися в Україну, тож він оселився у місті Нальчику на Кавказі. Працював електромонтером до 1972 року, коли його втретє ув’язнив радянський режим.

Відбував ув’язнення в мордовських таборах, а згодом у Володимирській та Чистопільській тюрмах. В ув’язненні Юрій Шухевич продовжив батьківську справу – боротьбу за Україну. Але не зі зброєю в руках, а як правозахисник. Був членом Української Гельсінської групи. Брав участь у кампаніях за надання ув’язненим статусу політв’язнів та дозволу на виїзд з СРСР.

Останні роки заслання провів у Тюменській області. Звільнення Юрій Шухевич отримав лише в 1988 році. На той момент він майже повністю втратив зір. Лише 1990-го Шухевичу дозволили повернутися в Україну.

Після відновлення Україною незалежності брав активну участь у громадсько-політичному житті. Зокрема, став першим головою Української національної асамблеї – Української народної самооборони (УНА-УНСО). У 2014-му обраний народним депутатом України. Був ініціатором та автором закону «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті».

Останні роки життя Юрій Шухевич провів на лікуванні у Мюнхені.