22 жовтня 2026 року, в Прокатедральному Соборі Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Надвірна, відбулася Божественна Літургія на сороковий день від смерті отця-декана Андрія Бакоти. Отець Андрій Бакота, декан Надвірнянського протопресвітеріату, відійшов до вічності 15 вересня 2026 року на 49-му році життя.

Божественну Літургію очолив Преосвященний Владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, у співслужінні із: о. Василем Нагорняком, Синкелом у справах духовенства та священничих родин; о. мітр. Романом Кіцелюком, економом Коломийської єпархії; о. мітр. Богданом Михайлиною, протопресвітером Пнівського протопресвітеріату, о. Юрієм Зеленчуком, виконуючим обов’язки протопресвітера Надвірнянського протопресвітеріату, о. мітр. Павлом Дутчаком, протопресвітером Тлумацького протопресвітеріату, о. мітр. Василем Мельничуком, протопресвітером Отинійського протопресвітеріату, о. Богданом Скірчуком, протопресвітером Яремчанського протопресвітеріату; о. Василем Ткачуком, протопресвітером Ланчинського протопресвітеріату, о. Юрієм Терещенком протопресвітером Коломийського протопресвітеріату чисельними священниками Надвірнянського та Пнівського протопресвітеріатів та інших протепресвітеріатів Коломийської та Чернівецької єпархій.

Звертаючись до усіх присутніх владика Василій наголосив: «Нині ми зібралися у великій скорботі, але, водночас, маємо велику надію на Боже милосердя для отця Андрія Бакоти. Він був для багатьох із нас наставником, натхненником, прикладом безмежної любові до Бога, Церкви й України. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях усіх, хто мав за честь знати його особисто. Висловлюю щирі співчуття родині, священникам, близьким та усій Надвірнянській спільноті. Ми втратили духовного батька і справжнього священника. Його духовна спадщина продовжує жити в наших серцях та справах».
Для парафіян Прокатедрального Собору Благовіщення Пресвятої Діви Марії й усіх тих, хто знав отця Андрія, він був не просто священником. Він був справжнім духовним батьком, лікарем наших душ і світлом у найтемніші часи. Його мудре слово лікувало рани, його тиха молитва дарувала надію, а його благословення тримало нас у миті життєвих бур.

Дорогий отче! Ви до кінця пронесли свій пастирський хрест. Дякуємо вам за кожну Літургію, за кожне слово розради, за вашу безмежну любов. Нехай Господь оселить вашу душу в місці світлому, в місці квітучому, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне.

Вічна пам’ять і вічний спокій вам, отче-декане Андрію!

Стаття та світлини пресслужба Надвірнянського деканату

Джерело