“У свій час я був прихожанином Московського Патріархату РПЦ і так доходився, що на 8 років потрапив в окультизм. Там відсутня духовність та панують бізнес інтереси”.

В ефірі військовослужбовець ЗСУ Ілля Богданов. У 2014 році став на захист України в лавах Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, а в лютому 2022 році в боях за Гостомель, Бучу та Ірпінь де отримав поранення. 

Я етнічний Українець, якому не пощастило народитися в Росії. Коли я отримав громадянство України то почав досліджувати свій родовід і віднайшов далеких родичів з якими мав нагоду познайомитися. Як виявилося у 1897 році мої предки переїхали на Далекий Схід. Той край називали Зелений Клин. Там Українці одружувалися на Українцях, – розповідає Ілля Богданов.

У свої 14 років, я собі пообіцяв, що коли в Росії відбудеться революція або війна то я буду на стороні революції, але вона відбулася не в Росії, а в Україні. Із тої пори брав участь в опозиційних, радикальних до російської влади рухах. У 2014 році я виконав дану собі обіцянку та поїхав в Україну. 

Перші враження від приїзду в Україну були дуже яскраві, адже тут в усьому велика різниця. Згодом я одружився на Українці – у неї прізвище, як і у моєї мами. Багато приємних співпадінь, що вказують що я маю тут бути.

В лютому я не вірив, що буде повномасштабне вторгнення. Але коли розпочалося то відправив дружину до батьків, зв’язався з побратимами та відправився на війну. Потім були бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь де я отримав поранення. 

Вторгнення 24 лютого було доволі тяжким, але менш хаотичним для Сил Оборони ніж у 2014 році. Маю віддати належне організації оборони Головному Управлінню Розвідки. Саме завдяки злагодженій дії підрозділів ми успішно рвали колони окупантів. 

Після поранення в Ірпені я пройшов реабілітацію і за пів року знову став у стрій. В російській армії з таким пораненням не виживають. Рівень медицини в ЗСУ та відношення до поранених заслуговує поваги. 

Потім я потрапив у Російський Добровольчий Корпус. Багато хто з добровольців корпусу – це пасіонарії, які переїхали  Україну через утиски в росії. Ці люди зробили свідомий вибір і потрапити додому (в умовах правління путінського режиму) вже не зможуть.

Українців агресія росіян шокувала і багато хто не розумів, чому ці люди такі жорстокі та чинять невиправдане насилля, грабують? Хтось твердив, що вони з глибинки країни (рф) тому й такі нелюди. Але зауважу, що в Бучі та Ірпені стояли мої земляки з Приморського краю – 55 бригада морської піхоти. Це люди які виросли в економічно розвиненому місті далекого Сходу – Владивостоці. Вони точно забезпечені та добре заробляють і у них точно вдома є пральні машинки та унітази. Але це не заважало їм влаштовувати тортурні кімнати та задля забави вбивати Українців. Для мене це явище не було дивним. Річ у тім, що у себе вдома вони відчувають себе вельми приниженими, а тут для них чи не єдине місце чинити що завгодно. Бо в Росії авторитетного на війні вагнерівця може принизити будь який емігрант чи дільничний інспектор. 

Річ у тім, що в РФ це явище межує з колективним психічним розладом. Я сам, коли приїхав в Україну звикав декілька років до відчуття безпеки бо тут відсутня атмосфера ненависті. А в Росії панує дикий світ де потрібно ненавидіти інших – це частина російської спільноти. 

У свій час я був прихожанином Московського Патріархату РПЦ і так доходився, що на 8 років потрапив в окультизм. Там відсутня духовність та панують бізнес інтереси.

Доброволець, військовослужбовець ЗСУ, Ілля Богданов.


Слухати інші програми Люди Справи

Тільки наша згуртованість приведе до перемогиВ Україну прийде велике пробудженняЦе буде нова, зріла УкраїнаМедіатравма людини. Як ми руйнуємо своє життя через ЗМІСон військовослужбовця має бути надійним, як його зброяВетерани отримують нове життя в центрі ЯРМІЗ

Джерело