НАСПРАВДІ, битва за відключення цих каналів почалася давно. Голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк в інтерв’ю Укрінформу ще в червні заявила, що Нацрада звернулася до РНБО та СБУ з запитом про сприяння у внесенні до санкційних списків Євросоюзу цих телеканалів.

«А ще раніше, у березні, ми звернулися до президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн і верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля щодо розширення переліку заборонених у ЄС російських каналів» – зазначила вона.

Нагадаємо, у травні США запровадили санкції проти «Первого канала», «России-1» та «НТВ». Тоді також влада Великої Британії ввела санкції проти ВГТРК та окремих журналістів із Росії. Обмежувальні заходи вжито й щодо так званих «воєнкорів» Піддубного, Коца, Стешина, телеведучого Леонтьєва, а також голови ради директорів «Первого канала» Орешкіна.

І ось як бачимо, у грудні вже й загальноєвропейська крига скресла щодо головних телеканалів РФ. Нехай і з запізненням, але сигнал російської телевізійної пропаганди в Європі потроху втрачається.

СССвці наговорили на звинувачення у геноциді

Але, здається, це не найгірше, що може очікувати пропагандистів у недалекому майбутньому. На тлі скандалу з російськомовним телеканалом «Дождь» у країнах Балтії, вони отримали нову можливість поговорити про свободу слова на Заході.

Інший, менш відомий Володимир Соловйов, який обіймає посаду голови Спілки журналістів Росії, відреагував на події навколо «Дождя» відповідно до своєї посади, звинувативши Захід у русофобії і забороні свободи слова.

НАСПРАВДІ, з «русофобією» і «Дождем» нехай вони надалі між собою розбираються, а ось те, що СССвці (Соловйов, Скабеєва, Симоньян) та інші можуть опинитися на лаві підсудних за пропаганду геноциду — точно. Вже навіть проведена лінгвістична експертиза, яка підтвердила склад злочину.

Видання «Верстка» провело аналіз висловлювань державних та пропагандистських росмедіа. Дослідник-лінгвіст виявив у словах пропагандистів очевидні ознаки підбурювання до геноциду.

І це не лише з боку Антона Красовського, який закликав «топити українських дітей». З початку війни для російських телеглядачів стало звичним, що держпропаганда називає українців загалом «нацистами», «сатаністами», «поплічниками фашистського режиму», чи в кращому разі, «націоналістами».

Дослідження показало, що ідеологічний дискурс у Росії повністю деконструює образ України: телеканали та пропагандистські онлайн-ЗМІ переконують аудиторію, що «Україна не є суверенною та незалежною державою», «українці не є окремою сформованою нацією», «український уряд не є легітимним».

Акценти на нібито девіантних чи кримінальних характеристиках українців створюють і підтримують расистські та ксенофобські установки, що соціально поділяються російським суспільством.

У кожному джерелі зустрічаються вкрай негативні визначення групи: «маніяки», «тварюки», «фанатики», «бойовики» тощо. В усіх джерелах є стійка асоціація української армії / українських військових з «нацистами».

Спираючись на спільну доповідь аналітичного центру New Lines Institute for Strategy and Policy та Центру з прав людини імені Рауля Валленберга, виділено декілька тез російської пропаганди, які узгоджуються з Конвенцією про попередження геноциду та можуть трактуватися як заклики до його вчинення. Серед них:

–    заперечення існування української ідентичності,

–    «денацифікація» та дегуманізація (створення асоціації українців із нацистами),

Аналіз показує, що у російському ідеологічному дискурсі дійсно присутні елементи прямого та публічного заклику (підбурювання) до здійснення геноциду. Відповідальні за це передусім суб’єкти ідеологічного дискурсу: чиновники — офіційні представники російської держави, працівники провладних ЗМІ, експерти, які співпрацюють із цими медіа.

За словами лауреатки Нобелівської премії миру, голови Центру громадянських свобод України Олександри Матвійчук, ненависницькі формулювання пропагандистів можуть свідчити про наявність геноцидального наміру. Пошук цього наміру — один із основних етапів доведення провини людини чи групи осіб у скоєнні злочинів геноциду.

«Коли на шоу в Соловйова йдеться про те, що «в українців вселився сатана», чи Красовський каже, що «українських дітей треба спалювати чи топити», подібні речі, принаймні, правозахисниками збираються. Я впевнена, що й правоохоронними органами України також. Бо вони потрібні з двох причин. Перша — incitement to genocide – як окремий вид злочину, а друга — саме вони допомагають через вивчення мови ворожнечі довести цей геноцидальний намір» – каже Матвійчук.

Навіщо Москва воює з українськими біженцями

Одним із напрямків роботи пропагандистів стала кампанія проти українських біженців у Європі. Крім основного наративу, що це «тягар на шиї європейських платників податків»,  з українців активно ліплять образ кримінальних злочинців.

Так, 8 грудня на пропагандистських ресурсах з’явилося повідомлення про те, що «біженець українського походження зґвалтував британця, який дав йому притулок у власному будинку».

НАСПРАВДІ, про масштаби кампанії проти українських біженців у Європі говорить той факт, що Meta (материнська компанія Facebook) назвала її «найбільшою та найскладнішою інформаційною операцією російського походження з початку війни в Україні».

І спрямована вона на те, щоб посіяти страх та розбіжності серед європейських союзників України, коли вони готуються до нового напливу біженців цієї зими.

Наратив, спрямований проти біженців з України, з’явився щойно перші з них перетнули кордон, але серйозне охоплення він отримав лише влітку-восени, написало 8 грудня видання The Washington Post.

Але «брехня про українських біженців та спроби отримати вигоду з побоювань європейців досі не призвели до успішної поляризації чи формування суспільного дискурсу», — йдеться у нещодавньому дослідженні, проведеному Центром європейської політики.

Проте частка інформації, що вороже налаштована щодо українських біженців, у соцмережах зростає і привертає дедалі більше уваги.

Особливо активно кампанія спрямована на Німеччину

–        Дослідження Інституту стратегічного діалогу (ISD) демонструє, як вона працює на прикладі німецькомовного Telegram-каналу Deutsche Wahrheit. Експерти звернули увагу на те, що відео, які завантажуються каналом, часто мали назви російською мовою і дивовижним чином регулярно збігалися з тими, що використовувала прокремлівська пропагандистська мережа.

–        Згідно з дослідженням ISD, із 219 відеороликів, розміщених у Deutsche Wahrheit у період з 15 квітня до 11 липня, у 40% згадувалися українські біженці. У них вони звинувачувалися в усіх можливих злочинах: від планування терактів у Німеччині до поширення віспи мавп.

–        В інших відеороликах прагнули пов’язати Україну з нацизмом загалом, дискредитувати конкретних українських лідерів чи покласти провину за енергетичні проблеми та інфляцію Європи на її підтримку Києва.

–        Аналітики зазначають, що спроби демонізувати українських біженців не викликали поляризації у суспільстві чи формування стійкої громадської думки, що ґрунтується на російській пропаганді. Опитування фонду Bertelsmann показує, що переважна кількість європейців, як і раніше, підтримує прийом біженців.

Але, як свідчать аналітики, кількість російської дезінформації, спрямованої проти них, «зростає та привертає більше уваги у соцмережах».

До чого привела Путіна «нестача зброї на Заході»

І наостанок про ще один наратив, який регулярно просувають у російських медіа. У різних інтерпретаціях він звучить по різному: «країни-члени НАТО фактично вичерпали свої можливості щодо постачання зброї Україні» (з перерахуванням відповідних країн); «запаси всього альянсу фактично на нулі»; «озброєння для поставок в Україну все ще є, й проблеми великі». Періодично Москва перезаряджає свої збройні наративи, але загалом думка проста: «у Заходу закінчується озброєння для України».

НАСПРАВДІ, після розвалу СРСР і зникнення Варшавського блоку напруга у міжнародних відносинах зникла. Вся Європа почала жити, що називається, виключно для життя: зосередилася на економіці, торгівлі, освіті, інноваціях, нових технологіях.

На відміну від неї, Росія, за висловом наукового співробітника університетського коледжу Лондона Володимира Пастухова, «завжди жила не просто так, а заради Місії, через яку обов’язково треба здохнути».

Тому в Європі, на відміну від РФ, ніхто не готувався до чергової війни, оборонні видатки скорочувалися. За останні 20 років колективні витрати на оборону зросли тут лише на 20%.

Але повномасштабна війна Росії проти України змусила їх значно наростити. Так:

США 2023-го року збільшує видатки на 10%, до $858 млрд (з них 800 млн Україні). Конгрес дає на $45 млрд більше, ніж просив Байден.

Франція – на 7,3%, до €44 млрд. Через три роки показник має досягти €54-57 млрд.

Німеччина – на 6,4%, до €50 млрд. Додатково на три роки виділяють ще €100 млрд на модернізацію армії.

Британія збільшить свій мілітарний чек на 100% за 7 років, нині це £48 млрд.

Японія – на 100% за 5 років (!), наступного року буде $43 млрд.

Польща – на 70,7% (!), до $21 млрд. Поляки купують танків більше, ніж Німеччина, Франція та Британія разом взяті, розвивають ракетні програми.

Тайвань – на 14%, до $19,4 млрд.

Росія – на 6,5%, до $79,5 млрд.

Що ж, це ще одне підтвердження того, що кремлівський фейк про русофобію в цивілізованому світі таки став правдою і примусив його поки відкласти у бік свої цивілізаційні справи. А порахувати оновлені сумарні витрати на оборону країн антипутінської коаліції не складно. Так само – як і зрозуміти: чи є у Путіна шанс протистояти їй. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело