За нашу та вашу безпеку 

24 лютого 2022 року російські війська вторглися в Україну. Того ж дня людські потоки на західних кордонах нашої держави стали дуже потужними, мільйони людей, переважно жінок, дітей та людей старшого віку були змушені залишити Україну. Польща стала головним транзитним пунктом для багатьох з них для подальшого руху на захід, проте чимало українців осіли у Польщі. Показово, що ¾ українських біженців живуть не в притулках чи таборах для біженців, а у приватних оселях громадян Польщі. Теплий прийом суттєво збільшив роль українського фактору у польській політиці, зокрема, спричинив радикальну зміну підходів правлячої партії «Право та справедливість». Зокрема, вже 10 березня польський Сейм ухвалив закон про допомогу українським біженцям.

Інтенсивність польсько-українських контактів зросла кількісно та якісно. Президент Польщі Анджей Дуда у вирішальний для України момент обговорення перспектив отримання нею кандидатського статусу у ЄС особисто переконував лідерів країн Південної Європи. Польський президент встиг протягом 2022 року побувати в Україні і самостійно, і разом з литовським колегою Гітанасом Науседою. Нагадаю, що візит президентів Литви та Польщі відбувся у переддень широкомасштабного вторгнення Росії, його значення як демонстрації підтримки складно переоцінити.

Польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький побував протягом 2022 року в Україні п’ять разів та зробив низку гостро критичних щодо Росії заяв на загальноєвропейському політичному рівні. Уряди Польщі та України 1 червня 2022 року провели спільні консультації, які мали продемонструвати готовність до посилення взаємодії між нашими державами. Віце-маршалок Сейму Малгожата Госевська стала одним з найбільш послідовних польських політиків, що переймаються українськими питаннями, неодноразово відвідувала Україну. Вже 12 березня 2022 року Верховна Рада, зі свого боку, ухвалила закон «Про встановлення правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», який набув чинності всередині вересня 2022 року. 

Польща стала одним з лідерів серед країн НАТО та ЄС у питанні передачі Україні зброї. Ще напередодні вторгнення російських військ ЗСУ отримали ПЗРК Piorun, які нещодавно надійшли на озброєння польської армії. У червні 2022 року Польща передала Україні дивізіон (18 гармат) САУ Krab з гарматою 155-го калібру, що дозволило суттєво змінити перебіг бойових дій на Донбасі. Ще 54 таких САУ Україна замовила у польського оборонно-промислового комплексу. Однак головним внеском Варшави у зміцнення Збройних Сил України стала передача Україні 230 танків Т-72 та кількох танків польської модернізації РТ-91. У такий спосіб стратегічний партнер не лише значно посилив бойові спроможності української армії, але і продемонстрував, що покладає на неї надії у питанні стримування російської агресії.

Якщо у розпал боїв у околицях Києва настрої у Польщі були тривожними, їх стимулював постійний притік українських біженців, то восени 2022 року польські соціологи зафіксували тенденцію певного заспокоєння польського суспільства. Проте «українське питання», безумовно, стане однією з теми парламентських виборів, які пройдуть у Польщі восени 2023 року. Відзначу, що притік українських біженців, тисячі з яких залишаються у Польщі, змінюють етнічну структуру польського суспільства, створюючи все більше аналогій з міжвоєнною Польщею. До речі, яскравим виявом солідарності з українським народом стала акція, організована публіцистом Славоміром Сєраковським, який організував збір коштів на БПЛА Bayraktar для ЗСУ.

Трагічний інцидент у селі Пшеводув, де внаслідок вибуху ракети загинули двоє місцевих мешканців, не став причиною кризи довіри між двома країнами. У цьому запевнив президент Польщі Анджей Дуда, який двічі протягом періоду розслідування побував на місці інциденту. Власне, у цивілізованому світі є розуміння, що причиною загибелі польських селян у будь-якому випадку стала випадковість, а не злочинні наміри ЗСУ. Проте російська пропаганда, звісно, не могла оминути цього випадку.

Кремль та занепокоєння

За місяць після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Польща оголосила персонами нон грата 45 співробітників російського посольства. Вони здійснювали діяльність, «не сумісну з дипломатичним статусом», тому були змушені залишити межі країни перебування на вимогу польської влади. Проте дипломатичні відносини між Польщею та  РФ формально збереглися.

Однак не ця подія спричинила підвищену активність російської державної машини у коментуванні польсько-українських взаємин. Росія невипадково обрала польсько-українські відносини мішенню для пропагандистських зусиль. По-перше, Польща перетворилася на справжній транспортний хаб для потреб України, і як було сказано вище, прихистила значну кількість українських біженців. По-друге, Росія має у своєму розпорядженні значний масив документів з історії польсько-українських взаємин, якими може маніпулювати. По-третє, Польща є одним з ключових союзників США у Балто-Чорноморському регіоні, і це є суттєвим подразником для Росії. Кремль розраховує використати проти Польщі незадоволення, яке існує у низці країн Старої Європи через амбітну позицію Варшави з низки питань. 

Цікаво, що ключовим ньюсмейкером, який повідомляє про «агресивні плани Польщі щодо України», став керівник російської Служби зовнішньої розвідки Сергєй Наришкін. Багатьом він запам’ятався своєю розгубленістю під час засідання російського Радбезу напередодні вторгнення російської армії в Україну. Ще наприкінці квітня 2022 року він гучно заявив, що Польща та США розробляють плани з встановлення контролю над західними регіонами України. Голова російської СВР на початку червня звинуватив Україну у «поступовій здачі» суверенітету Польщі через розміщення серверу податкової служби на польській території. Проте днями у інтерв’ю РИА «Новости» Наришкін перевершив себе, повідомивши, що Польща готується приєднати Львівську, Івано-Франківську та частину Тернопільської областей, використовуючи як обгрунтування для власних зазіхань трагічні події на Волині влітку 1943 року. Їх у російському інформаційному просторі завжди називають «Волинська різанина». 

 Деградація аргументів Наришкіна є дуже показовою: влітку 2022 року головний російський розвідник доповідав про плани Польщі створити «проксі-державу» на західних теренах України, використовуючи польський військовий контингент. «На розігріві» у Наришкіна виступив експрезидент України Віктор Янукович, який публічно висловив занепокоєння, що «Польща може поглинути Україну».   Ближче до кінця 2022 року фантазії Наришкіна перетворюються на проекцію дій Росії на окупованих територіях України на Польщу – не лише стратегічного партнера України, але і члена НАТО та Європейського Союзу. До речі, тут варто нагадати, що антиукраїнська по суті позиція прем’єра Угорщини Віктора Орбана спричинила суттєве похолодання у відносинах Варшави та Будапешта. 

 Тематика польсько-українських відносин помітно бентежить російський істеблішмент. На початку травня поточного року Дмітрій Медведєв (заступник секретаря російського Радбезу, колишній президент Росії, про роботу якого на цій посаді не прийнято згдувати) звинуватив Польщу у намірі анексувати землі Західної України. У червні міністр закордонних справ РФ  Сєргєй Лавров заявив, що Польща починає активно опановувати територію України, серед іншого – «створюючи паралельну систему контролю податкової служби України». Зрозуміло та очевидно, що зближення Польщі та України викликає тривогу Кремля.

Варто відзначити, що тема «польських найманців» у лавах ЗСУ звучить у російській пропаганді протягом тривалого часу, ще до моменту широкомасштабного вторгнення РФ в Україну. Проте громадяни Польщі не потрапляли до російського полону і не ставали об’єктами використання російської пропаганди. Це не завадило російським пропагандистам розповісти про 1200 загиблих «польських найманців» (тут цікавим є факт використання польського медіа) та поширювати нісенітниці про «вирізане село на Херсонщині за банку російської тушонки».

Що робити? Говорити та вчитися

Уповноважений офісу з питань роботи спецслужб польського уряду Станіслав Жарин відзначив наприкінці листопада цікаві тенденції російської дезінформації – прагнення розділити Польщу та Україну та поширити недовіру до Польщі серед її західних партнерів. Він також зауважив, що Росія починає нову дезінформаційну кампанію, щоб довести, що українці становлять загрозу для польського суспільства.

Що можна протиставити цій дезінформаційній кампанії в умовах війни з Росією. Заходи видаються очевидними та необхідними для втілення:

• Збереження інтенсивності контактів на вищому політичному рівні, зокрема, активізація «Люблінського трикутника»
• Збільшення поінформованості громадян Польщі та України про ситуацію у наших країнах
• Протидія ксенофобії та російській пропаганді має носити предметний, заснований на case-studies характер
• Спільна участь у формування Балто-Чорноморського наративу, спрямованого на протидію впливу «русского мира». 

Євген МАГДА

Джерело