​​#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

13 грудня минає 96 років з дня народження українського історика та сходознавця, представника школи Михайла Грушевського, жертви сталінського терору Ярослава Дашкевича.

Ярослав Дашкевич народився у Львові. Його батьком був український військовий та адвокат Роман Дашкевич (про нього ми писали тут), а матір’ю – перша українка, яка отримала офіцерське звання, науковиця Олена Степанів (про неї ми писали тут).

У 1944 році Ярослав Дашкевич закінчив Українську академічну гімназію у Львові, вступив до Медичного університету, де провчився два роки. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету. Поєднував навчання з роботою у Львівській бібліотеці Академії наук УРСР.

У 1949-му його заарештували органи МГБ (від назви російською Министерство государственной безопасности) й заслали до ГУЛАГу. Відбував покарання у Карабасі та Центральній Азії. Маючи за плечима два курси медуніверситету, в таборі Дашкевич працював фельдшером. За спогадами політв’язня Івана Коршинського, Ярослав користувався таким авторитетом у табірного керівництва, що йому дозволили комісувати психічно хворих як невиліковних. Так Дашкевич допоміг вийти на волю здоровим політв’язням. Звільнений у 1956 році.

Після повернення Дашкевича до Львова радянська влада продовжила негласні переслідування науковця. Його постійно звільняли з роботи за надуманими приводами. Понад десять років Ярослав Дашкевич був безробітним.

Після звільнення й до 1990 року працював на різних посадах у наукових установах: Інституті суспільних наук Академії наук УРСР, Музеї етнографії та художніх промислів, Центральному державному історичному архіві у Львові.

У 1963 році Дашкевич захистив кандидатську дисертацію з історії, присвячену вірменським колоніям в Україні. Докторську з історії він захистив уже в незалежній Україні, 1994-го.

Після проголошення незалежності Ярослав Дашкевич працював у Національній академії наук України, зокрема в Інституті української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського та в Інституті сходознавства імені Агатангела Кримського. Згодом – у Львівському національному університеті імені Франка, очолював кафедру сходознавства.

Ярослав Дашкевич був найвідоміший українським вірменознавцем. На думку його колег, Вірменію він почав досліджувати тому, що вивчати історію України йому не дозволила б радянська влада. За свій «радянський» період попри постійні утиски та переслідування історик видав десяток праць із джерелознавства та досліджень, пов’язаних із вірменами в Україні.

Після 1991 року Дашкевич повернувся до вивчення історії України. Зокрема, він зробив великий внесок у реабілітацію та повернення в український науковий історичний дискурс спадщини Михайла Грушевського. Був ініціатором видання десятитомника Грушевського «Історія України-Руси».

Помер Ярослав Дашкевич 2010 року. Похований на Личаківському цвинтарі.