Стефан зветься Першомучеником не тільки з огляду на те, що так написано у Новому Завіті. Його смерть стала початком відкритих гонінь на християнські спільноти з боку юдеїв.
Отож, Стефан не міг бути засуджений Синедріоном, де переважали фарисеї, які вже відпустили Апостола Петра, не засудивши його (див. Діян 5, 34-41). Він також не міг бути засуджений римськими властями за «антиримську агітацію» і претендування на престол правителя, як це зробили з Ісусом. Тому первосвященики просто зібрали натовп, який вивів Стефана за місто і забив його камінням до смерті.

Однак у Бога ніщо не буває поразкою. Мученицька смерть Стефана стала пшеничним зерном для навернення Савла Тарсійського, тоді — високопоставленої особи при первосвященикові, пізніше — Апостола Павла.

Джерело