Недалеко від Львова, приблизно за 30 км у напрямку Києва, розкинулось мальовниче село Великосілки, яке раніше мало назву Желехів, перша письмова згадка про яке датується 15 жовтня 1393 року.

У податковому реєстрі 1515 року записано, що в Желехові священник з церковних земель платив державі 15 гр. податку. Отже, вже тоді в селі була церква, яка, за переказами старожилів, пішла під землю, а на тому місці згодом утворилося озеро.

Проте, правдоподібніше, село тоді було знищене степовиками і пани переселили сюди трохи польського населення. У 1526 році пани Микола Мстиславський зі Стрийкова, Ян з Желихова або Боклічі та Станіслав Кай з Мілотич заснували тут костьол, хоча діяла і церква, яка орієнтовно у 1730-х роках згоріла. У 1736 році громада збудувала нову. Парохом при тій церкві святої Параскеви-мучениці був призначений отець Теодор Мартинович, який був висвячений єпископом Атаназієм Шептицьким в Уневі 25 травня 1738 року. Після смерті отця Теодора Мартиновича у 1760 році на желихівську парафію отримав призначення отець Петро Дудкевич.

Коли у 1893 році та церква була розібрана, то комісія визнала, що підлога в церкві займала 70 м2. Імовірно, що такими були й розміри церкви.

16 вересня 1797 року після смерті отця Петра Дудкевича на посаду пароха сюди був презентований панами богослов Семен Тарнавський.

У грудні цього ж року був складений опис церви латинською мовою. В ньому зазначено, що вона стояла на кам`яному фундаменті, мала одні двері, три малих та п`ять незагратоівних вікон. Навколо була оточена цвинтарем. Всередині мала дерев`яну підлогу. Великий вівтар теж був дерев`яний з образом Богородиці над ним та кивотом на ньому. Іконостас був різьблений з дерев`яними скульптурами св. Бенедикта та св. Бригітти з одного боку та св. Онуфрія з другого боку. Коло церкви стояла дерев`яна дзвіниця.

З часом стара церква стала трухлявою, то староста, щоб уникнути можливого нещастя в момент завалення, заборонив у ній відправляти. Отже, відправи проводилися ззовні церкви, під дзвіницею та навколо неї.

Ще 11 травня 1885 року відбулося конкуренційне засідання з участю представника староства у справі будівництва нової церкви в Желихові. Кошторис будівництва церкви робив тесля Андрій Горячий із Кам’янки Струмилової. Виглядало, що він був головним будівничим. Архітектором був доцент Львівської політехнічної школи Михайло Ковальчук.

В 1892 році у Великому Желихові була збудована і посвячена церква св. Параскеви.

15 травня 1905 р. в селі було велике свято, бо громада приймала митрополита А. Шептицького, який прибув сюди з канонічною візитацією парафій.

У 1906 році в церкві був встановлений іконостас, про що свідчить напис на ньому «Сий іконостас різьбив М. Наконечний року 1906 старанєм о.пароха Захаріясевича». Різблення бездоганне, з мотивами виноградних грон.

Цей іконостас громада спромоглася позолотити у 1930 році.

У 1985 році художники зі Львова помалювали церкву всередині. Тоді ж відбувалося й оновлення іконостасу. На хвилі національного відродження художники намалювали на двох обрізках іконостасу українські прапори.

На престольний празник 2012 року в храмі побував Владика Колтун з нагоди 120- річчя храму.

У 2023 році замість кам`яного в церкві був зроблений дерев`яний престол, новий проскомедійний стіл та різдвяна шопка.

В єдину родину згуртовує парафію о. Мирослав Притула. Він створив церковне братерство, марійську дружину, вівтарну дружину, організовує прощі у святі місця. За час його служіння була повністю відремонтована дзвіниця, викладена кольорова бруківка біля церкви, перекрита криниця, зроблена нова огорожа довкола церкви та ін.

Цьогоріч 10 листопада, на свято Великомучениці Параскеви П’ятниці, громада села урочисто відзначила 130 річницю з дня заснування храму. Віряни з великою любов’ю і надією на Господа щонеділі спішать на Божественну літургію, вимолюючи опіку та допомогу для наших дорогих захисників. Ніхто не сумнівається, що незабаром усі ми зберемося у нашому затишному храмі на велику подячну літургію за перемогу наших воїнів!

Ірина Таратула, катехит

Використані джерела :

1 Лаба В. Літопис села Великосілки від давніх часів до 1939 року – Львів, 2017

Джерело