ХЕРСОН!
Почуєш клич: покинь дрімливі стіни,
полинь в жадане місто України,
де повінь ще незвіданих чудес,
а брат його – античний Херсонес.
Пора в дорогу, в місто це південне.
Миколи Куліша, лунке й натхненне,
тут серце билось з часом в унісон…
Пора, мій брате й сестро, у Херсон!
У білосніжних мерехких костюмах
і Рівне, Київ, гайдамацька Умань,
і, наче пісні небуденний тон, –
пора, мій брате й сестро, у Херсон!
Минає ніч, линяють давні блуди,
вже нас вітають славні, чесні люди:
тут їхніх звершень величавий трон,
бо це, братове й сестри, наш Херсон!
Бо тут краяни наші і миряни,
тут служать їм отці-василіяни.
Нема для Бога, віри перепон,
і був би гріх зневажити Херсон.
………………
Згадаєш завтра: це ява чи сон,
і ніч, і річ, і співи, і Херсон,
що вільно, по-родинному розкрився,
і чільно в нашім серці оселився.
Перебуваючи на Книжковій толоці в Херсоні мене та львівського історика і поета Петра Шкрабюка запросили на обласне телебачення.
Ця толока була важливою культурною подією в Херсоні – презентація української книжки, обмін українським літературним словом і привернення читача до бібліотеки – книгочитання.
На жаль, все добре, можна оцінити після двох мінусів, і один з них – ВІЙНА!
Петро Шкрабюк