Дух Різдва у Канаді, мабуть, як і скрізь у світі, починається зі святково прикрашених вітрин магазинів, новорічних яскравих вогників на деревах й з майстерно виготовлених різдвяних шопок, що знаменують народження маленького Ісусика. Саме у цей час майже в усіх великих містах й невеличких селищах починають працювати Різдвяні ярмарки й базарчики.

Цьогоріч – все по-іншому. У час жорстокої війни українська діаспора не втомлюється організовувати заходи й збірки коштів на підтримку наших воїнів й новоприбулих. Напередодні різдвяних свят новоприбулі українки й самі вирішили організувати святковий базар. Його ідея – підтримка українських сімей, для яких провінція Манітоба стала новим домом, та демонстрація українського мистецтва.

У неділю, 27 листопада, жителі Вінніпегу зібралися на різдвяному ярмарку, в якому взяли участь понад двадцять майстринь з України.  На своїх стендах, які розгорнули у Свято-Троїцькому українському православному соборі, вони представили унікальні вироби власної роботи: вишукані традиційні українські прикраси, новорічні іграшки, картини, різдвяні декорації, вишивки та смаколики.

На мить мені здалося, що я перебуваю на косівському базарі в Івано-Франківській області й зараз вийде гуцулка в національному строї та буде вихваляти свій товар. Так уся ця краса сколихнула пам’ять про рідну землю й талановитих майстрів Гуцульщини. В одному залі – 23 майстрині-продавці, яких доля-війна привела з дітьми до Канади.

Юлія Охріменко – одна з тих, хто доклав зусиль, щоб захід відбувся. Жінка повідомляє, що метою заходу є збір коштів на допомогу новоприбулим українцям та українській армії.

“Звичайно, українці неймовірні люди і можуть зібрати гроші на безпілотник за один день, але ми маємо розуміти, що ресурси в Україні закінчуються, і грошей у наших українців стає все менше. Зараз дуже важливо їх підтримати. І весь основний потік коштів має йти з великих країн, щоб закінчити цю війну”, – каже Юлія.

Але окрім фінансової підтримки, різдвяний ярмарок має й інші переваги. Цей ярмарок – гарна можливість для новоприбулих майстринь проявити свої здібності та навіть заробити на своєму хобі.

Юлія Охріменко каже, що більшість майстринь на різдвяному ярмарку – самотні жінки, які приїхали до нової країни заради безпечного майбутнього своїх дітей. Всі вони зараз потребують підтримки українсько-канадської громади. Такий захід – чудове місце для знайомства та спілкування.

“Сьогоднішній різдвяний базар був дуже успішним. Ми всі в захваті. Наші майстрині насправді талановиті, вони зуміли в короткі терміни знайти необхідні матеріали й підготуватися. Сьогодні і продавці, і відвідувачі запитували, коли буде наступний ярмарок, тому я думаю, що ми скоро повторимо цей захід”, – ділиться Юлія.

Оксана Дмитришина – одна з учасниць розпродажу. Вона вже давно займається рукоділлям, але повернутися до улюбленої справи в Канаді було важко. На новому місці жінка не мала необхідних матеріалів.

“Не було ні голки, ні ниточки, ні стрічки. Та я вирішила, що встигну до Різдва, тому почала купувати необхідні речі та потроху робити новорічні іграшки. Зараз у мене вже є все необхідне і велика кількість готових подарунків”, – розповідає Оксана.

Ще одна майстриня і організаторка заходу Ксенія Чижевська виготовляє жіночі прикраси. Раніше це було просто хобі, але після переїзду до Канади ця справа набула особливого значення.

“Мене це рятує, тому що коли ти щось робиш руками, це дійсно допомагає відволіктися, розслабитися, і з’являється більше енергії для щоденних справ”, – стверджує Ксенія, яка прибула до Канади з двома синочками – Радомиром і Мирославом.

“У мене була мрія об’єднати новоприбулих українських майстринь, підтримати, допомогти знайти своє місце в цій чудовій країні серед своїх співвітчизників. І нам це вдалося. Ніколи в житті я не зустрічала стільки натхненних україночок, які вміють створювати справжню красу своїми руками. Ми навіть не сподівались, що місцева громада настільки потужно підтримає нас. Різдвяний ярмарок відвідало понад 500 жителів Вінніпегу, і за дві-три години усі вироби знайшли своїх нових власників…”

Мар’яна Бабенко почала виготовляти кондитерські вироби вже в Канаді. За словами жінки, через брак часу та роботи в Україні до смаколиків на продаж руки не дійшли.

“Я розумію, що зараз у мене немає можливості ходити на роботу, тому що моєму синові лише рік. Я не могла сидіти без діла, потрібно було рухатися вперед, щось робити. Тоді я спробувала зробити свою першу коробку полуниці в шоколаді та пригостила друзів. Так все почалося. Я дуже вірю в успіх і мрію про власну кондитерську”, – розповідає Мар’яна.

Ілона Бротиняк займається бісероплетінням. Вона продовжила творити, коли переїхала до Канади, передовсім для власного заспокоєння. Молода жінка виготовляє прикраси в українському стилі, зокрема й синьо-жовті браслети та брелки на підтримку України. Юлія Охріменко – флорист. Вона витрачала багато часу на приготування різдвяних вінків для розпродажу. Усі ці вироби унікальні і бажані для діаспорян. Тому що кожна з майстринь, які взяли участь у передсвятковому ярмарку, вкладали у свої творіння частинку своєї душі й мрії про перемогу.

Україночки сьогодні захищають рідну землю, рятують життя на фронті та в операційних, волонтерять, відбудовують знищені українські міста, займаються евакуацією й організовують збірки на армію. Українські жінки творять історію.

І вони варті того, щоб їх почули. Щоб про них дізналися.

З Різдвом і Новим Роком!

Переможемо!

Текст і фото – Норберт К. Іван

  

Джерело