НАСПРАВДІ, головний посил статті – спроба реанімації проєкту «Медведчук на щось впливає» та інкорпорування його в нову (як, здається, Кремлю) географічну і політичну реальність в Україні.

Тому позбавлення Медведчука українського громадянства – крок з боку президента Зеленського цілком доречний. Аби навіть спокуси не було.

Хоча й без того, спроба Медведчука була невдалою. Z – спільнота обурилася появою цього політичного лузера. Вона й досі не може пробачити «зраду» від кумовства у вищих ешелонах російської влади, яка вчергове підкреслила, що Путін «дійсно своїх» не кидає.

Антон Красовський вважає, що «Медведчук нічим не відрізняється від «азовців».

Олександр Коц  пише, що Медведчук «мітить на роль глави «уряду України у вигнанні». З амбіціями, що далеко простягаються коли-небудь стати ним без приставки «у вигнанні».

A «Zаписки Ветерана» взагалі попереджають про палку, яка вдарить по цьому «лайну», яке хтось навмисно збирає.

Та якщо таку «згаслу зірку» як Медведчук ще намагаються розпалити на російському (принаймні, медійному) небосхилі, це означає, що  комусь це потрібно. 

З цього приводу дуже показовою є офіційна реакція на статтю в самій Україні – жодної реакції. Пусте місце – більшого не варте.

Пєсков і «Вагнер»: зустріч через 2,5 роки

Не менш показовою стала реакція офіційного представника Кремля Пєскова на пряме запитання: «Чи є конфлікт між ПВК «Вагнер» та міністерством оборони Росії?»

Нагадаємо, худу «шкіру невбитого соледарського ведмедя» публічно (і з неприхованим тролінгом Шойгу і Герасимова) останнім часом натягує на себе Пригожин, чим викликає незадоволення з боку військових.

Пєсков конфлікт між ПВК і МО РФ прокоментував так: «це переважно продукція інформаційних маніпуляцій, які влаштовують наші інформаційні супротивники, але іноді самі наші друзі поводяться так, що жодних ворогів не треба».

НАСПРАВДІ, ще 30 липня 2020 року Пєсков взагалі заперечував існування в Росії приватних військових компаній. «Де-юре їх не існує», – запевняв він. А на пряме запитання про фактичне існування таких, відповідав, що йому про це нічого не відомо

І вже 16 січня 2023 року Пєсков, коментуючи конфлікт, заявив: «Всі роблять спільну справу. Всі воюють за Батьківщину. Країна має знати і знає своїх героїв, які виявляють дива хоробрості, беручи участь у спецоперації в лавах Міноборони та ПВК Вагнер. І ті, й інші назавжди будуть у нашій пам’яті».

Що ж юридично змінилося за два з половиною роки в РФ? Абсолютно нічого. Але тепер саме поняття «Вагнер» вже фактично ввійшло в офіційний обіг. І його конфлікт не з кимось, а з Міноборони (і паралельно – з губернатором Санкт-Петербургу Бєгловим) коментує все той самий Пєсков. Проте, з іншою інтонацією і акцентами.

Центр стратегічних комунікації ще у грудні прогнозував, що на Росію чекає друга «суча війна». І вона насувається набагато швидшими темпами, ніж просування того ж «Вагнера» по українському Донбасу. Адже позбавити зека (який «пішов на діло») його частини в «общаку» – це образа набагато серйозніша, ніж у Кремлі собі уявляють. У «пригожинців» це називається «рамси поплутав». Кувалди напоготові.

Про «щасливе дитинство в русском мире»

Тим паче, що на честь деяких зеків, які загинули в Україні, в Росії вже вішають меморіальні дошки. (Звичайно, це стосується не всіх: вже вбито понад 29 тисяч вояк з 38 244, яких Пригожин пригнав на війну з виправних колоній).

Наприкінці минулого року в Саратові на фасаді місцевої школи №11 урочисто відкрили меморіальну дошку ліквідованому на Донбасі Денису Ковирзіну, якого вивезли на фронт із колонії для силовиків, де той сидів за вбивство і незаконне зберігання зброї. Такий ось приклад школярам для наслідування.

А 16 січня великого розголосу набуло відеозвернення батьків з селища Дем’янове (Кіровська область), в якому вони скаржилися, що їх школа розвалюється, діти через холод навчаються у верхньому одязі, бояться ходити в старий туалет, дах тече, а підлога зігнила.

НАСПРАВДІ, все це — на тлі свіжої меморіальної дошки (видна ліворуч на стіні) на честь загиблого на війні в Україні випускника тієї самої школи.

При цьому, сам Путін під час «Прямої лінії» у 2021 році повідомив, що в РФ потребують ремонту приблизно 60% шкіл, а кожна десята – взагалі капітального.

«І якщо ваша школа перебуває в аварійному стані, то треба побудувати саме новий навчальний заклад», – обіцяв тоді Путін.

Тільки за офіційною статистикою, занедбаних шкіл, наприклад, у:

• Новгородській області – 38,6%
• Якутії – 27,8%
• Магаданській області – 40%
• Сахалінській області – 32,6%
• Забайкальському краї – 27,6%
• Північній Осетії – 53%

Окремо варто виділити окупований Севастополь, в якому найвищий відсоток занедбаних шкіл – 56,6%. І це все, що потрібно знати про «щасливе дитинство в русском мире».

До речі, 16 січня академік РАН, доктор економічних наук Абел Аганбегян заявив, що «сукупні втрати від війни в Україні для Росії, включаючи смертність та поранення, становлять близько 1 млрд доларів на день».

Підраховано що цієї суми було б достатньо для будівництва 14824 абсолютно нових шкіл із сучасним обладнанням. Але замість цього, Путін обрав руйнування українських шкіл та меморіальні дошки на фасадах аварійних старих, де діти бояться навіть ходити в туалет, яких у Росії також не вистачає.

7 років Західної Європи і 9 – «русского мира» в Криму

І наостанок знову про Медведчука. У статті, яка так обурила Z-спільноту, він просуває думку про те, що «інтеграцію з Росією Україні однозначно диктує економіка».

НАСПРАВДІ, у «блискучих» проміжних підсумках путінської війни в Україні заради її «світлого» майбутнього з Росією, чомусь не згадується, що, наприклад:

• Росіяни вийшли на перше місце серед нерезидентів, які купили нерухомість у Дубаї у 2022 році. І сильно сприяли не російським, а еміратським рекордам: 86 тис. угод на суму $56,6 млрд (+80% до 2021 року).
• У Туреччині у 2022 році саме громадяни РФ отримали найбільше посвідок на проживання – 153 тис., залишивши позаду нещасних іракців та сирійців, які втекли від війн у своїх країнах.
• В Узбекистані серед новостворених компаній за участі іноземного капіталу у 2022 році на першому місці опинилася Росія (967). Турки (2-е місце) відкрили тут у 2,6 раза менше компаній.
• Росія, випередивши Італію та США, посіла перше місце за обсягом грошових переказів до Грузії ($2 млрд)
• ВВП Вірменії та Грузії зросли до двозначних значень за підсумками 2022 року завдяки зростанню внутрішнього попиту через масову втечу росіян.
• Суттєво зросли обсяги вкладів росіян у валюті в закордонних банках. Так, з лютого по вересень вони збільшилися приблизно з $30 млрд до $66 млрд.

Коли самі росіяни не вірять у світле майбутнє своєї країни з Путіним, то українцям й поготів.

Протягом лише п’яти років (1948-1953), західні європейські країни, які мали величезні руйнування після Другої Світової війни, відновили свої міста та підняли економіку до рівня, що забезпечив їм згодом звання передових країн світу.

Такий же успіх показали Японія та Південна Корея (після війни з КНДР). А яке майбутнє може запропонувати Україні Росія, наочно видно за дев’ять років окупації лише одного Севастополя. І це, на хвилинку, вітрина «Кримнашизму».

Тому на тимчасово окупованому півострові (не кажучи вже про зруйнований Донбас) щось зміниться тільки з поверненням України. 

З новим західним «планом Маршала», який, на відміну від «маршалів російської спецоперації», буде дійсно йти за планом. Відновлення. Іншого варіанту немає. Так само і для кримчан та мешканців Донбасу.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело