​​#FightForUkraine

Анатолій Кульгейко підірвав гранату, коли в його домівку вдерлися окупати. Одного ворожого солдата вбив, другого – покалічив. Сам Анатолій помер наступного дня в лікарні. Після цього випадку росіяни більше не заїжджали до селища.

Це сталося 11 березня в селищі Ріпки на Чернігівщині. До хати керівника Ріпкинського районного товариства мисливців і рибалок Анатолія Кульгейка прийшли російські військові. Напередодні над сусіднім селом Замглаєм із мисливської зброї збили ворожий дрон. Окупанти шукали, хто це міг зробити. Поїхали до керівника товариства мисливців, щоб дізнатись прізвища тутешніх чоловіків, які мали зброю. Анатолія на роботі не знайшли, тому подалися до нього додому.

Дружина Анатолія Кульгейка Зінаїда згадує: коли окупанти почали грюкати в двері, Анатолій наказав їй сховатися, а сам на хвилину зайшов до ванної кімнати й пішов відчиняти.

Голова товариства мисливців і рибалок боявся, що перелік прізвищ місцевих мисливців потрапить до ворогів. І пожертвував життям, щоб не виказати товаришів.

Коли Зінаїда Кульгейко почула вибух, то прибігла на подвір'я і побачила, що її закривавлений чоловік лежить на землі. Почала благати, щоб викликали швидку. Натомість росіяни обшукали приміщення, але нічого не знайшли. Забрали своїх убитого та пораненого й поїхали. Невдовзі син Олександр відвіз батька в лікарню. Медики зробили все можливе, щоб урятувати голову мисливського товариства. Але на ранок Анатолій Кульгейко помер. Йому був 61 рік.

«Цей вчинок – просто його життя. Він таким був. Інші могли б розказати… А він такий, що не розкаже. Я розумію, що Анатолій став героєм для всієї України, а для нас він був героєм усе життя», – сказала Зінаїда, дружина загиблого. Вони виховали двох дітей – сина 35-річного Олександра та дочку 30-річну Яну.

Анатолій Кульгейко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
🖤🇺🇦

Історія Анатолія Кульгейка підготовлена на основі даних платформи памʼяті «Меморіал героїв».