Медведчук

Віктор Медведчук після обвинувачення в державній зраді та арешту був обміняний на полонених росіянами українських захисників Маріуполя. Він опинився спочатку в Москві, потім був помічений у Криму. Від початку широкомасштабної агресії Росії проти України голос Медведчука звучав лише зі слідчого ізолятора. 16 січня 2023 року він зробив крок до повернення в публічну політику. Контрольоване Кремлем російське видання “Известия” оприлюднило статтю Віктора Медведчука “Український синдром. Анатомія воєнного протистояння”. 

Втім, нового в статті обмаль. У ній повторюються основні наративи, що просуває російська влада. Медведчук виправдовує вторгнення російських військ в Україну:

“Росія опинилася перед необхідністю не лише захищати свої економічні інтереси, але й міжнародні честь та гідність”.

Поряд із цим Медведчук безпосередньо про бойові дії в Україні не говорить, анексію її території Росією не згадує, як не помічає і загибелі багатьох мирних жителів.

Більшу частину тексту присвячено навколоісторичним міркуванням: переповідає тези Кремля щодо Холодної війни, після якої Захід не врахував інтересів Росії та щодо зацікавленості “більшості політиків” Америки та Європи у війні на території України. Також тут Віктор  Медведчук розповідає про “дві країни” всередині України. 

“Одна без Росії себе не мислить, інша не мислить себе з Росією”, – пише він. 

На думку Медведчука, така ситуація була створена штучно якимись “західними силами” “під виглядом демократичних реформ”.    

Зрештою автор статті доходить висновку, що підтримка Заходом України може призвести до ядерної війни. 

“Тепер виходів є лише два: сповзати до світової війни та ядерного конфлікту або знову розпочати процес розрядки, для чого потрібно враховувати інтереси всіх сторін. Український конфлікт або ростиме далі, перекидаючись на Європу, інші країни, або буде локалізований та вирішений”, – розповідає Медведчук.

Тим часом у самій Україні, на його думку, необхідно “створити політичний рух” з тих, хто “не бажає, щоб його країна стала місцем геополітичних розбірок”.

Подоляка

Юрій Подоляка брав участь у подіях Помаранчевої революції 2004 року. Пізніше працював як блогер. Після 2011 року відстоював уже проросійські погляди. Після Революції гідності 2014 року переїхав до Москви.

Він є чи не найбільш плодовитим коментатором війни проти України серед колишніх жителів України. Має власні канали в Telegram та YouTube, де називає себе журналістом та “військкором” і постійно дає інформацію про бойові дії, хоч і не перебуває хоча б неподалік лінії фронту. Подоляка лишається десь значно ближче до Москви, судячи з регулярних інтерв’ю, коментарів та дописів для пропагандистських ресурсів, які продукує вже в статусі політолога або політичного оглядача. Поряд з тим його риторика не свідчить про поінформованість, глибшу, ніж у пересічного блогера, але вказує на намагання вписуватись у парадигми кремлівських методичок з пропаганди. Однак помітно, що час від часу цьому заважають емоції – розпач на межі істерики. В результаті цього пропаганду від Юрія Подоляки важко назвати послідовною. Хіба що за винятком теми звитяг Євгена Пригожина, яка останнім часом вигулькує в розповідях пропагандиста на зовсім різні теми. 

Ще до 24 лютого 2022 року Подоляка підтримував ідею нападу Росії на Україну. Але за два тижні до цієї дати в ефірі російського телебачення він переконував, що для широкомасштабного вторгнення час не прийшов.

“Якщо пошукати такий момент, коли йому стане вигідно це зробити, то це буде кінець 2023 року, а оптимальний для Путіна варіант – кінець 2024 року”, – запевняв він.

Утім, уже 24 лютого Подоляка на своєму ютуб-каналі звітує, що “російська військова операція на території України успішно розвивається”, а за кілька днів виправдовує неспроможність російських військ узяти Київ. Причинами він називає те, що Зеленському треба “якомога більше крові” та що “українські війська прикриваються мирним населенням”. 

За кілька тижнів пропагандистові вже доводиться пояснювати аудиторії відсутність просування на інших ділянках фронту тим, що “представники міського управління Півдня та Сходу України” не надали допомоги російській армії.

У травні Подоляк, дотримуючись загального дискурсу російської пропаганди, зосереджується на спробах вигадати перемоги для армії Росії і поряд із цим дискредитувати президента Володимира Зеленського, а також лідерів ЄС, США та НАТО загалом. Узагалі пропагандист лишається не надто оригінальним у своїх твердженнях щодо того, що з Росією воює Захід руками України. Так у його розповідях пояснюється зростання обсягів допомоги Україні зброєю НАТО. 

“Все це було зроблено не тому, що Україні це вигідно, а тому, що це вигідно США і Великобританії. Вони жертвують Україною, українськими інтересами заради досягнення своїх інтересів”, – переконує Подоляка. 

Бракує оригінальності і обвинуваченням України в обстрілах Запорізької АЕС. “Формальний поки ще президент України шантажує світ і насамперед Росію та Європу, погрожуючи влаштувати на Запорізькій АЕС дещо, що може розвіяти радіаційне забруднення по всьому континенту”, – каже пропагандист у відео на YouTube.

З погляду оригінальності та творчого підходу до справи пропаганди до себе привернуло увагу твердження Юрія Подоляки, де він робить спробу заперечити звірства російських військових у Бучі, назвати Володимира Зеленського наркоманом, заявити про його залежність від країн Заходу, а Велику Британію та США звинуватити в злих намірах проти України, і все це – в одному реченні.

“Його охороняють не українці – британці, вони прокололися в Бучі, і тому за командою зі США його замочать, природно зваливши на Росію, тому і сидить на коксі”, – каже він про Зеленського. 

Надалі риторика Юрія Подоляки ще помітніше коливається від пророкувань перемог Росії до розпачу через їхню відсутність. 

У серпні він заявляє, що “російські війська тепер ведуть наступ на всіх напрямках: від Харкова до південних регіонів”, що “українська армія опиняється в ступорі” та що “перший день контрнаступу ВСУ під Херсоном стане для української армії і останнім”.

Але  вже у вересні ледве не впадає в істерику, розповідаючи своїй аудиторії, як російська армія відступає в Харківської області.

“Можна себе скільки завгодно втішати, що ми зберегли армію тощо, але це дуже невміла відмовка, тому що ми втратили плацдарми, після чого наступ на Соледар та Бахмут втрачає стратегічний зміст”, – заявляє пропагандист і звинувачує в поразці російське міністерство оборони, яке не розв’язало проблеми координації між родами військ. 

У тому ж дописі Юрій Подоляка вже просуває тезу про необхідність перемогти за будь-яку ціну. “У нас уже немає іншого виходу. Або перемогти, або нас як народу вже ніколи не буде”, – переконує він.

У такому ж ключі пропагандист готує свою аудиторію до просування ЗСУ в напрямку Херсона. Він заявляє, що “битва за Херсон може стати ключовою на українському фронті”.

“Зрозуміло, що наші війська не залишать правобережжя Херсонської області, бійка за цю землю буде дуже жорстокою. Бої тут будуть дуже і дуже тяжкими”, – пророкує Подоляка. 

І вже невдовзі, не приховуючи розчарування, він розповідає, що російські війська залишають Херсон, раніше, ніж це насправді відбулося. 

Надію на успіх Росії у війні проти України Юрієві Подоляці повертають масовані ракетні обстріли та атаки безпілотниками українських міст. Серед його заяв щодо бомбардувань: “ППО України не може впоратися з такою кількістю ракет, система перевантажена і відсоток збитих цілей впав у п’ять разів”, “ППО України нічого не можуть поробити з безпілотниками іранського виробництва “Шахед”, які армія Росії воліє іменувати “Герань 2”, “Києву пора визнати свою поразку” та “ще два-три удари, і все”.

У такому нападі такого ракетного оптимізму Подоляка навіть починає мріяти, що українці самі подарують Росії перемогу: “Зима буде суворою, українці виступлять проти своїх лідерів, оскільки українські родини потерпатимуть від холоду. Влада в Україні зміниться, і війна зупиниться”.

За відсутності відчутних переваг для Росії після “двох-трьох ударів” Юрій Подоляка менше і менше цікавиться темою масованих атак ракетами та безпілотниками.

Останнім часом серед дописів та коментарів пропагандиста превалює тема боїв на Донецькому напрямку. Від початку грудня 2022-го Подоляка розповідає про “крах ЗСУ” в Соледарі, взяття Бахмута “до Нового року”. 11 січня 2023-го він також заявляє про “взяття Соледара”. Всі ці псевдоперемоги пропагандист пов’язує з ПВК “Вагнер” та Євгеном Пригожиним особисто. 

Попри “взяття Соледара” Подоляка залишає собі простір для фантазії, переконуючи, що “Київ може наважитися на контрнаступ”, оскільки в Соледарі “в підземних горизонтах сховалися сотні солдатів ЗСУ плюс іноземні найманці”. 

Серед останніх заяв пропагандиста – явна спроба всидіти більш ніж на одному стільці.

“Мені не дуже подобається, коли воєнні кореспонденти вживають непристойні епітети стосовно українських військових. Так, є злочинці. Євген Пригожин приніс полоненим на Новий рік мандарини. Ми один народ, урешті-решт домовимося. Це відкладена громадянська війна. Вона має завершитися перемогою однієї зі сторін. У результаті, найімовірніше, держава Україна має зникнути з мапи світу”, – наговорив Юрій Подоляка в ефірі контрольованого Кремлем телеканалу “Крим 24”.

Кива

Ілля Кива, колишній депутат Верховної Ради від ОПЗЖ. Незадовго до широкомасштабного вторгнення Росії в Україну втік до Іспанії. Звідти вже не повернувся до Києва, а поїхав до Москви, пояснюючи свій вибір політичними переслідуваннями в Україні, що нібито були щодо нього. Нині є частим гостем російських пропагандистських телешоу, а також власником телеграм-каналу “ZOV крови”. 

Кива – коментатор подій в Україні, який найменше турбується про реалістичність своїх прогнозів та висновків під час інколи неприродно екзальтованих виступів. Водночас він одним з перших почав звинувачувати Володимира Зеленського у “втраті зв’язку з реальністю”, “в ілюзії кокаїнового сп’яніння”.

Відтак не лишається місця здивуванню після заяви Іллі Киви на початку березня 2022 року про те, що Зеленський для порятунку від “фізичного усунення” повинен передати владу президенту-втікачу Віктору Януковичу.

Від квітня, після того як Ілля Кива офіційно попросив Росію про притулок, його висловлювання точніше відповідають напрямам кремлівської пропаганди. Він, як і його поплічники, заявляє, що влада України є “терористичним режимом”, що докази звірств російських військових у Бучі були сфальсифіковані, що українські військові масово здаються в полон. Також навесні Кива робить кілька заяв про наміри керівництва ЗСУ чи то скинути, чи то вбити президента Зеленського. 

Без уваги Киви не лишається і тема наміру Польщі відібрати частину території України. В інтерв’ю кремлівським телеканалам і сайтам, а також у власних дописах у соцмережах він неодноразово до цього повертається. Він запевняє, що розпочався “перший етап” “анексії західних областей України”, переконує, що “планується введення раніше підготованого контингенту сил Північноатлантичного альянсу в Польщі на територію Західної України”, розповідає про “візит президента Зеленського до Львова, щоб узгодити зі своїм польським колегою Анджеєм Дудою час офіційного введення Збройних сил цієї країни на західну Україну”.

Зрештою Кива договорився до закликів “покарати Польщу” за те, що її солдати “можуть убивати російських солдатів”.

З початком масованих атак на Україну ракетами та безпілотниками Ілля Кива бере участь у поширенні теорій, що “Київ зими не переживе”, що “Зеленський затягує війну”, що “солдати вилізуть з окопів” і запитають, “чому Зеленський це все допустив”, що українців змусять повстати не тільки удари по енергетичних об’єктах, а й обшуки в храмах православної церкви Московського патріархату. Водночас він наголошує на тому, що в Україні є “православний народ” та інший народ – “галичани”.

В інших інтерпретаціях колишнього депутата, як-от у відомому відеозверненні з бані, один з цих народів, схоже той, що “православний”, називається “хохол” і є частиною російського народу. “Чому українець, хохол, такий як я, любить руську баню? Тому що ми, українці, і є росіяни”, – видав напівголий Кива.

Крім пропаганди як такої Ілля Кива бере участь і в окремих інформаційно-психологічних операціях проти України, вкидаючи ту чи іншу дезінформацію. Так, він заявляв у лютому 2022-го, що “Зеленський утік з Києва”, пізніше, що в результаті однієї з ракетних атак по Києву завдано удару “по штабу “Азова”, що “бойовики “Азова” можуть прорватися крізь кордон між Україною та Білоруссю”, що “Захід поставив завдання президентові Зеленському загострювати конфлікт ударами вглиб території Росії”, зрештою, що “Зеленський проведе Різдво у своєму маєтку під Лондоном”. Також Кива закликав українців тікати з країни від “прихованої мобілізації”. 

Найреалістичніший аналіз ситуації Ілля Кива зробив у своєму телеграм-каналі на самому початку 2023 року. Він заявив, що очікує наступу ЗСУ на Крим навесні цього року та припустив, що цей наступ може бути вирішальним у війні з Росією.

Царьов

Олег Царьов – колишній депутат Верховної Ради України від Партії регіонів. Спробував себе навіть у ролі кандидата в президенти. У 2014 році підтримав угруповання “ДНР” та “ЛНР”. Був призначений на вигадану посаду “голови парламенту Новоросії”, який як чинний орган не відбувся. Зрештою, Царьов осів у Росії. Має вирок українського суду – 12 років позбавлення волі за заклики до насильницької зміни конституційного ладу. 

Нині він вдає із себе не просто коментатора, а діяча, здатного вирішувати долю України, часто послуговуючись для цього титулом “ексспікер парламенту Новоросії”. Відтак час від часу він дозволяє собі критику рішень керівництва російської армії.

Вже в перший день широкомасштабного вторгнення Росії Олег Царьов опинився на території України.  “Ми діємо!” – написав він у своєму телеграм-каналі.

Від цього моменту колишній депутат почав створювати видимість активної діяльності. Царьов звітував про створення “адміністрації” на окупованих територіях і додавав: “Долучаємося до роботи!” Також закликав лідерів місцевих громад у зайнятих російською армією населених пунктах повертатися на робочі місця і “починати налагоджувати нормальне життя”. Крім того, висловлював стурбованість станом сільського господарства України та обіцяв централізоване завезення пального для початку посівної кампанії. “Інакше голод буде не тільки в самій Україні, а й в усьому світі”, – демонстрував Царьов широту свого мислення.

Ба більше, він намагався диктувати умови здавання українських міст. Так, він звернувся до виконувача обов’язків міського голови Кривого Рогу Олександра Вілкула з пропозицією здати місто російським військам. Щоправда, у відповідь був посланий Вілкулом за широковідомою нецензурною адресою. 

Після того як російські війська були вибиті з Київської області, зникає з території України і Олег Царьов. У другій половині року він перетворюється на критика російського військового керівництва і пише в Telegram, що “повної перемоги”, найімовірніше, не буде, оскільки “надто безтолково ми все робимо”. Також він дозволяє собі висловлювати невдоволення “непростими рішеннями” російського командувача Сергія Суровікіна щодо відступу з Херсона та припускати можливість втрати Криму Росією в разі поразки у війні проти України.

Навіть масованими ракетними ударами по Україні Царьов не задовольнився і написав у своєму телеграм-каналі, що бити треба не тільки по енергетичній системі, а й по транспортній інфраструктурі. Зрештою, він звинуватив російське Міноборони практично в зриві воєнної кампанії та утворенні ядерної загрози.

“Була розпочата спецоперація, але до Києва не дійшли, у Харків не ввійшли. А я ж знаю точно, що операцію не починали б, якби МО не дало гарантій, що цілі та завдання спецоперації в задані терміни будуть виконані… Своїми діями чи бездіяльністю керівництво міністерства призвело до того, що поставило Росію під загрозу існування, а світ підвело до порогу ядерної війни”, – написав Царьов у Telegram.

Зрештою в грудні 2022-го колишній депутат від Партії регіонів заявив виданню The New York Times, що Росія “втратила Україну” через те, що командування російської армії не розуміло на початку вторгнення, яку відсіч отримає від українців, і сподівалося на “легку прогулянку”.

Втім, уже в січні 2023-го його заяви повертаються в загальне річище російської пропаганди. “Держава, у якої є ядерна зброя, програти війну не може”, – неоригінально заявляє Царьов.

Олійник

Колишній депутат Верховної Ради України від Партії регіонів Володимир Олійник полишив Україну слідом за президентом-втікачем Януковичем після подій Революції гідності у 2014 році. Час від часу його запрошують як знавця української політики на програми пропагандиста Володимира Соловйова та подібні. 

14 лютого 2022 року припущення про можливе широкомасштабне вторгнення Росії в Україну Володимир Олійник у коментарі одному з російських сайтів називав маячнею. 

Наступного разу колишній український депутат згодився машині антиукраїнської пропаганди вже влітку. 

Він коментував для телеканалу “360” фотосесію подружжя Зеленських для часопису Vogue і порівнював їх з Євою Браун та Адольфом Гітлером. 

Після цього в інтерв’ю одному з пропагандистських сайтів Олійник стверджує, що намір президента Володимира Зеленського повернути всі окуповані українські території є нездійсненним, оскільки ці території є російськими згідно з текстом конституції РФ.

“Хто б не прийшов до влади, повернути територію без референдуму в Росії не можна. Тому, кажучи подібне, Зеленський показує, що він просто неадекватний”, – заявив колишній депутат. 

Антиукраїнську пропаганду Володимир Олійник поширює і в ефірі програми “Соловйов Live”. Він стверджував, що “Київ проводив показові акції знищення лідерів суспільної думки”.

“З останніх прикладів: губернатор Миколаївської області, негідник Кім, дав команду обійти всі квартири, вилучити електронні засоби, якщо є російські телефонні номери – то все, ти сепаратист”, – видає Олійник свою інтерпретацію дійсності.

Також у кількох своїх коментарях Олійник поширює думку, що “Польща вже почала рух у бік приєднання Західної України”

Вирізнився Володимир Олійник серед інших “експертів щодо України” коментарем стосовно нового російського повнометражного анімаційного фільму “Чебурашка”. Він переймається забороною цієї стрічки в Україні. За словами колишнього депутата, “адміністрації шкіл по всій Україні розмістили на стендах перекреслене зображення Чебурашки з написом “окупант”.

Кілінкаров

Колишній депутат Верховної Ради від Комуністичної партії України. У 2014 році на його дачі бійці батальйону “Айдар” знайшли зброю російського виробництва. Кілінкаров своєю чергою звинуватив “айдарівців” у нападі та пограбуванні його будинку. Перебрався до Росії 2016 року, після заборони КПУ судом першої інстанції. Тепер його в ролі “політолога” запрошують до участі в пропагандистських програмах, зокрема в шоу Володимира Соловйова.

Кілінкаров на початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну залишався в тіні. Лише в серпні він наважився дати інтерв’ю одному з російських онлайн-видань. Тут колишній депутат відбувся загальними словами, зокрема про відсутність демократії в Україні та неможливість “реалізувати свої політичні права”, бо “діяльність усіх політичних партій тепер заборонено”. Ще частину своїх розмитих міркувань він присвятив українським спецслужбам, через корумпованість яких нібито “російські ракети влучають у потрібне місце в потрібний час”.

Пізніше “політолог” долучається до перенесення відповідальності за масовані ракетні удари по Україні на українську владу.

“Настрій у Києві – паніка. Люди просто не розуміють, що відбувається. Мені здається, що проблема в тому, що українці настільки увірували в силу Заходу, що вони були впевнені, що це неможливо. Неможливо, щоб Росія завдавала ударів по інфраструктурі України. Настільки вони були зомбовані цим пройдисвітом Зеленським, який фактично поставив країну на межу виживання та існування”, – заявляє Кілінкаров у програмі “Соловьев LIVE”.

А в інтерв’ю одному з прокремлівських сайтів “експерт” передрікає Україні внаслідок ракетних атак блекаут та різке збільшення потоку біженців до Європи.

Згодом, у програмі “Вечір з Володимиром Соловйовим” Спиридон Кілінкаров уже заспокоює російську аудиторію розповідями про те, що країни НАТО надають Україні зброю лише для того, щоб провести її випробування.

Азаров

Колишній прем’єр-міністр України, який втратив свою посаду в результаті Революції гідності. У 2014 році втік з України й осів у Росії. Тепер час від часу коментує економічні та політичні події України у власному телеграм-каналі, у російських пропагандистських виданнях, рідше в програмах контрольованих Кремлем телеканалів.

За десять днів до широкомасштабного вторгнення Росії Микола Азаров в інтерв’ю виданню “Московский комсосомолец” пояснював, навіщо війна в Україні потрібна Сполученим Штатам Америки.

А вже на початку березня в ефірі радіостанції “Говорит Москва” прем’єр-утікач робить заяву, що готовий повернутися до України й “допомагати в становленні миру в країні”.

“Якщо знадобляться мої знання та досвід, а найголовніше, скажімо, участь, щоб у нашій країні нарешті встановився мир, спокій, стабільність, розвиток – все, що я можу зробити, ще раз підкреслюю, я зроблю”, – наголошує Азаров.

Водночас він виправдовує російську агресію тим, що “спусковим гачком” для широкомасштабного вторгнення стали нібито заяви української влади про “намір створити власну ядерну зброю”. Також він переконує, що напад на Україну запобіг початку третьої світової війни.

“Найімовірніше, до кінця року вони б спровокували конфлікт і почали проти нас повномасштабні воєнні дії з використанням ядерної зброї. Тобто НАТО планувало розв’язати третю світову війну з використанням ядерної зброї проти Росії”, – запевняє колишній голова уряду.

Надалі Микола Азаров лишається в мейнстрімі російської пропаганди. Він роздає коментарі, в яких стверджує, що докази звірств росіян у Бучі були сфальсифіковані, та звинувачує владу України в небажанні домовитися з Росією про мир нібито на догоду США.

Також Азаров робить спроби дискредитувати владу України, покладаючи на неї  відповідальність за економічні втрати країни під час війни, розпочатої Росією. Зокрема, він заявляє, що українська влада після 2014 року завдала економіці країни більшої шкоди, ніж російські бомбардування.

“Я завжди дивуюсь. Ну, бомбардування природно завдають певної шкоди промисловості, але більше, ніж сама ця влада – порошенки, турчинови, яценюки і тому подібні, – вони зруйнували економіку набагато більше і значно, ніж ці бомбардування”, – продемонстрував свій талант економіста втікач Азаров.

Крім того, 23 січня 2023 року Микола Азаров пішов далі й почав вдавати, ніби він не пам’ятає причин своєї втечі з України і за ним тут хтось сумує. “Я готовий допомагати Україні! Я готовий брати участь у формуванні уряду”, – написав він у Twitter.

Іщенко

Колишній український журналіст, пізніше – помічник народного депутата та радник міністра освіти і науки. Отримав в Україні дипломатичний ранг. Переїхав до Росії у 2014 році, де став себе також називати “політологом” та “дипломатом”. Працює оглядачем російських пропагандистських телеканалів Russia Today та “Украина.ру”, а також РИА Новости. У ролі “експерта” коментує політичні події для низки пропагандистських сайтів та телепрограм.

Іщенко від самого початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну обвинувачує у війні США. “Вони змусили Росію воювати в Україні”, – переконує він у коментарях російським пропагандистським виданням. 

Антизахідна риторика Іщенка сконцентрована саме на США. НАТО та країни ЄС у його пропагандистській концепції ролі не відіграють. Він не втомлюється нагадувати, що “насправді терористичну війну з Росією в Україні ведуть США”, що США “найняли українську армію і відправили помирати”, навіть що США намагаються зіштовхнути Росію з Польщею, обіцяючи останній частину України.

Водночас Ростислав Іщенко сам береться пропонувати українські землі сусіднім країнам. “В принципі, очевидно, що Росія хотіла б, щоб цей сценарій був мирним, щоб поляки забрали, там, три галіційські області, вмовили угорців забрати Закарпаття, румунів – Буковину. Ну, і на цьому б справа закінчилася”, – мріє “дипломат і політолог”.

Ба більше, у своїх коментарях пропагандистським ресурсам Іщенко взагалі відмовляє Україні в праві на існування, а українцям погрожує смертю. 

“В України та української державності немає майбутнього, відповідно її територія буде комусь належати, а ось кому – розтин покаже. Що стосується людей? Когось уб’ють, хтось утече, хтось стане іншим, а хтось просто повернеться до рідної гавані”, – каже він.

Поряд з тим “дипломат” бере участь у кампанії погроз ядерною зброєю. “Якби мені зараз довелося ставити в казино, буде чи не буде, то 80% я б поставив за те, що ядерного удару буде завдано. Не знаю ким, але буде завдано”, – говорить Іщенко.

Коментуючи масовані ракетні атаки на Україну, Ростислав Іщенко висловлює жаль, що вони не почалися раніше і їх не було більше.

“Якщо ви хочете вести гуманну війну, то вона має бути короткою. А для цього противник має бути швидко деморалізований. Тому не треба розповідати про те, як ми любимо українців, а змусити їх припинити спротив. Для цього треба не рахуючись ні з чим завдавати жорстких ударів по інфраструктурі, знищувати її, робити життя нестерпним”, – заявляє він.

В іншому подібному коментарі Іщенко конкретизує свої пропозиції: завдавати ударів двомастами ракетами мінімум раз на тиждень протягом “приблизно півтора місяця”. Така тактика, сподівається він, змусить українців “залишити міста і тікати до західних кордонів”, що позбавить Україну обороноздатності.

Втім, цінність такого аналізу близька до цінності прогнозів Іщенка в серпні 2022-го щодо скорого повторного наступу російських військ на Київ. За його словами, це мало статись одразу після повторної окупації районів Чернігівської та Сумської областей.

Оскільки переможні марення лишилися нездійсненними, то вже восени Ростиславові Іщенку довелося виправдовувати відступ російських військ з Херсона бажанням запобігти “ядерній загрозі”, яку нібито створювали, знову ті ж США. Втім, питання, чи повірив він у це сам, адже невдовзі “політолог” став чекати наступу української армії на Москву.

“За такого стану справ грішно було б не скористатися ситуацією для українців, не створити якесь угруповання 20–30 тисяч людей і не почати рух прямо на Москву”, – заявив він у коментарі одному з російських пропагандистських онлайн-видань.

Зрештою, Ростислав Іщенко почав схилятися до думки про необхідність мирних перемовин. “Всі сторони дійдуть рішення, що подальші бойові дії нічого хорошого вже не принесуть, крім поганого”, – сказав пропагандист в одному зі своїх коментарів.

Найбільш тверезу думку Ростислав Іщенко висловив у блозі на одному з дрібних російських пропагандистських сайтів. Ще в жовтні він зрозумів, що українці не є одним народом з росіянами.

“Хіба може “єдиний народ” зібрати проти нас мільйонну армію (притому, що в Україні загалом населення залишилося навряд чи більш ніж 25 мільйонів) і майже рік чинити спротив?” – здогадався запитати себе Іщенко.

Кот

Юрій Кот, колишній український телеведучий. Також ведучий “Антимайдану” під час подій Революції гідності наприкінці 2013 – початку 2014 року. Після повалення режиму Віктора Януковича втік до Росії. Там його називають “аналітиком”, “політичним експертом”, “політологом” та “лідером руху російських українців”. Пропагандистські ресурси час від часу його використовують як знавця України.

Твердження про “панування в Україні нацизму та фашизму” – звична риторика для Юрія Кота протягом років. Утім, у перші місяці широкомасштабної війни Росії проти України антиукраїнська пропаганда Росії обходилася без нього. Кота активізують лише влітку 2022 року. Він відпрацьовує доволі стандартний перелік кремлівських наративів. У коментарях для пропагандистських медіа він передрікає, що “найближчі пів року в Україні відбуватиметься дедалі більше махновщини”, що “Україна розвалиться на анклави”, а також переконує, що Володимир Зеленський “несамостійна фігура, яка виконує вказівки Заходу”.  

Також серед наративів, які протягом останніх пів року поширює Кот, – “США хочуть знищити Росію”, “Зеленський переховується в бункері у Львові”, “українці скинуть владу, бо не витримують зими без енергетичної інфраструктури, зруйнованої російськими ракетами”. 

Вирізнитися Юрієві Коту вдалося вже на початку 2023 року завдяки тому, що він відчув себе експертом з міжнародних відносин і в коментарі пропагандистському виданню “Первый русский “Царьград” видав оцінку підтримки Туреччиною мирного плану Зеленського: “Туреччина доволі вперто лізе в петлю, намагаючись виторгувати собі чергову позицію в міжнародній політиці”. 

Вакаров

Василь Вакаров – колишній український посадовець, вершиною кар’єри якого стала посада завідувача відділу в Адміністрації президента України. У 2015 році без успіху брав участь у конкурсі на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Інформації про його остаточний переїзд до Росії немає. Втім, він уже кілька років є завсідником програм пропагандиста Володимира Соловйова, де зображає проукраїнського діяча і вступає в емоційні суперечки з ведучим. У російських медіа його найчастіше представляють як “українського політолога”.

Вакаров, як і більшість російських пропагандистів, незадовго до широкомасштабного вторгнення Росії в Україну переконував, що “найбільше в Україні воєнну істерію нагнітають Сполучені Штати Америки”.

Після 24 лютого 2022 року він так само бере участь у поширенні основних кремлівських наративів.

Під час однієї з програм на каналі “Росія” він переконує, що пропозиція Володимира Зеленського надати полякам особливий статус в Україні є “підготовкою до об’єднання держав”, але “незрозуміло, яку частину України це може зачепити”.

Пізніше знову в ефірі того самого телеканалу Вакаров повертається до теми поділу України й розширює коло обвинувачених країн. “Поляки собі нарізають шматок, угорці собі нарізають шматок, румуни також точать зуби”, – заявляє “політолог”.

Василь Вакаров також вдається до інших стандартних обвинувачень на адресу української влади, зокрема в нехтуванні життями військовослужбовців. “Зеленський кидає людей не рахуючи. Там усе засіяно трупами”, – узагальнює пропагандист під час програми “Вечір з Володимиром Соловйовим”.

Вінцем догідливої Москві риторики Вакарова стало його запопадливе оцінювання ракетних ударів по Україні. “Те, що ви бахнули в Київ кілька днів тому, коли залетіли ваші літаючі засоби, ви ж, крім того, знищили частину оборони ППО України. Причому ви зробили це так майстерно, раніше такого не було”, – сказав Василь Вакаров наприкінці грудня минулого року в ефірі телеканалу “Росія 1”.

Корнілов

Володимир Корнілов, колишній український журналіст, а пізніше директор української філії “Інституту країн СНД”, створеного депутатом Держдуми Росії Костянтином Затуліним. Філіал в Україні Корнілов очолював до 2013 року, після чого залишив Київ, і у 2018 році з’явився в Донецьку, де отримав “громадянство” так званої “ДНР”. У 2019 році став громадянином Росії. Нині політичний оглядач медіагрупи “Россия сегодня” та учасник різноманітних пропагандистських програм російського телебачення. Зокрема, тих, що веде Володимир Соловйов, де його називають “істориком”, “політичним оглядачем”, а також “українським та російським політологом”. 

За місяць до широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир Корнілов розповідав, що Володимира Зеленського “підмінили”. Свій креатив він аргументував тим, що український президент закликав громадян не панікувати, а за кілька днів після того в інтерв’ю The Washington Post заявив, що “вторгнення Росії в Україну цілком можливе”. Для пропагандиста такі висловлювання є взаємозаперечними, і їх не могла зробити одна людина. Згідно з твердженнями Корнілова, Зеленський мав закликати українців “запасатися гречкою та сірниками на випадок такого катаклізму”.

Після цього “політолог” зникає з медійного поля аж до середини літа. Він починає роздавати пропагандистським ресурсам Росії та Білорусі коментарі, що зводяться до тверджень про Володимира Зеленського як політика, залежного від лідерів країн НАТО, який “озвучує те, що йому велять озвучувати”, щоб “утримувати Україну в стані війни”. 

Паралельно з цим Корнілов поширює новітній на той момент наратив, що “війна йде не за Україну, війна йде за збереження Російської Федерації. Війна йде за Росію та, звісно ж, за Білорусь”.

“Захід обрав шлях конфронтації. І Росії не лишається інших способів захистити свої власні національні інтереси. Йдеться про виживання російського народу і народів, що проживають на території Росії”, – твердив пропагандист влітку.

Якби хтось зі споживачів такої “політичної аналітики” засумнівався в тому, що “Росію треба рятувати”, то для нього Корнілов розповідає, як британські спецпризначенці навчають “ЗСУ катувань та вбивств”, а також що Президент України поставив перед ЗСУ завдання “одразу після звільнення Донбасу та Криму маршовим кидком – на Курили, щоб допомогти “братській Японії” у звільненні цих островів”.

Поряд з тим пропагандист бере участь у кампанії з поширення лякалок про агресивні наміри Польщі щодо України. “Питання повернення колишніх польських територій завжди збуджує свідомість польських націоналістів. Мрія відродити Річ Посполиту ніколи не йшла з політичного порядку денного Польщі… Розглядається, зокрема, сценарій розпаду України”, – каже він.

Схожі твердження “політолога” в різних формулюваннях повторюються десятки разів у прокремлівських виданнях. 

Втім, як і вся російська пропаганда, він на Польщі не зупиняється і бере повноцінну участь у намаганнях демонізувати Захід. Серед іншого Корнілов видає “історичну довідку”, згідно з якою країни Заходу ведуть підривну діяльність проти Росії “ще з часів Івана Грозного”, яка, зрештою, призвела до розпаду Радянського Союзу. Відтак, за його словами, “прийшов час завдати контрудару по самих головних спонсорах бойових дій в Україні”.

У реальності, створюваній Корніловим, цим “головним спонсором” видається Велика Британія. Цю країну він найчастіше згадує у зв’язку з постачанням зброї Україні й закликає “покарати британський народ за те, що він підтримує вбивство громадян Росії”, 

“Я не здивуюся, якщо далі вони почнуть обговорювати постачання ядерної зброї на територію України”, – доходить у своїх роздумах пропагандист.

Водночас Володимир Корнілов погрожує ядерною зброєю не Великій Британії, а США. “Чомусь, розмірковуючи про можливість зіткнення з Росією, вони вважають, що Америку це не зачепить”, – коментує він ядерні навчання “Гром-2022”.

Такий випадок непослідовності не є винятковим для російської пропаганди й, відповідно, для висловлювань Корнілова. Коментуючи постачання озброєнь Україні країнами НАТО, він то наполягає, що це “веде до ескалації конфлікту та наближає глобальне протистояння”, то запевняє, що “на Заході раптом почали усвідомлювати, що Україна все ж програє”. 

Видається, що наприкінці 2022 року – початку 2023-го пропагандист зробив свій вибір між центрами впливу в Москві на користь Євгена Пригожина, адже береться підкреслювати “успіхи” ПВК “Вагнер”.

Загалом у цей період “аналіз” війни проти України від Корнілова втрачає глобальний розмах і зосереджується на міркуваннях навколо принциповості боїв на Донецькому напрямку, зокрема важливості взяття Бахмута та Соледара.

Джерело: Дмитро Баркар, для ІМІ

Джерело