​​#FightForUkraine

Аеророзвідник Олег Собченко загинув 24 січн я у Вугледарі на Донеччині під час артилерійського обстрілу. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.

Олег Собченко багато років працював над відновленням меморіалів та могил вояків Армії Української Народної Республіки, був членом команди благодійного фонду «Героїка». Як тесляр та каменяр власноруч робив пам’ятники.

Його також знали як громадського діяча й екоактивіста. Боровся за збереження річки Рось, був виконавчим директором благодійного фонду «Сейв Рось».

«Олег був всюди, де можна уявити українського націоналіста – на всіх революціях, у судах і на майданах, на фронті та в майстерні. Його біографію можна розділити на 10 чоловіків і вийде 10 достойних життєписів», – зазначають на сторінці Громадського сектору Євромайдану.

Собченко був другом і земляком майданівця, журналіста Василя Сергієнка, якого викрали й закатували у квітні 2014 року.

Адвокатка у справах Майдану Євгенія Закревська називає Олега принциповим:
«Я в певному сенсі заздрила Василю Сергієнку, що в нього є друг Олег Собченко. Щось у цьому є, коли існує людина, яка у випадку твого вбивства знайде по гарячих слідах закопане тіло, витягне на світло й те тіло, і всю історію вбивства. Аж до замовника. Переб'є чувакам всю малину й на 15 років наперед не дасть спокійно жити убивцям. Дасть свідчення. Підтримуватиме дружину, подружиться з адвокатом. Виколупає мозок слідчим і прокурорам. Ходитиме на суди. Приводитиме журналістів. Судитиметься з замовником за те, щоб називати речі своїми іменами, а вбивць – вбивцями».

Під час Революції гідності в Черкасах Олег отримав численні травми від беркутівців. За діяльність під час Майдану отримав орден «За мужність» III ступеню. У квітні 2014 року поїхав добровольцем на Донбас. Понад півтора року був снайпером. Здобув досвід контактних боїв.

«Його знання та вміння були неоціненні в перші хаотичні тижні війни. Завдяки йому я лишився живий», – згадує його друг Ігор Луценко.

Під час повномасштабного вторгнення Олег Собченко служив у складі екіпажу аеророзвідки. Його група зробила ефектні відеокадри російсько-української війни. Зокрема – знищення російського вертольота біля села Козаровичі на Київщині. За оборону столиці отримав другий орден «За мужність» II ступеню.

«1 березня прибули до Козаровичів для аеророзвідки на позиції біля дамби. Це важливий напрям, а обороняло його семеро вояків із нашої бригади. Я бігав між флангами з «калашом» та снайперською гвинтівкою – намагався показати ворогу, що нас більше, ніж є насправді», – згадував ті дні в інтерв’ю Олег Собченко.

За словами військового, колишнього народного депутата Ігоря Луценка, Олег мав живий розум та бойовий досвід, знав, що робити:
«Знаю, завдяки Собченку вистояв Київ. Коли в березні біля Козаровичів група російських десантників спробувала захопити греблю річки Ірпінь, Олег узяв командування на себе й зметикував, як відбити атаку. Ми не дали можливості росіянам узяти під контроль Ірпінь – річку, яка потім розлилася й вирішальним чином допомогла захистити столицю з півночі, втримати Мощун. З Олегом ми пройшли найспекотніші бої цієї війни – Мощун, Лисичанськ, Бахмут», – написав у фейсбук Ігор Луценко.

Олег Собченко жив у Корсуні-Шевченківському на Черкащині. 4 грудня йому виповнилося 49 років. Залишилася дружина й дочка.🖤🇺🇦