22 грудня 2022 року, у свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, отці та браття Василіяни разом із міською громадою Червонограда відзначили свято Кристинопільської чудотворної ікони Матері Божої.

Цей образ був власністю родини Садовських. Коли 1765 року до Кристинополя прибули отці Василіяни, Станіслав Садовський вирішив віддати цей образ до монастиря. Ікона була поміщена в іконостас церкви Святого Юра. Від того часу почалася ціла низка чудес оздоровлення хворих і допомоги людям у різних життєвих потребах. Образ був оточений любов’ю і шаною, до нього йшли не лише містяни й мешканці навколишніх сіл – люди спеціально приїжджали з віддалених місць.

1768 р. в часі великої пожежі в Кристинополі, коли вже згоріло 56 будинків близько монастиря і займався дах василіянської церкви, монахи разом із народом, припавши перед образом Матері Божої, заспівали перед ним «Під твою милість прибігаєм». І відразу змінився напрямок вітру й відвернув полум’я. А 1770 року лютувала морова хвороба. На пропозицію міщан в серпні було організовано процесію, під час якої з великим торжеством несли навколо міста образ Матері Божої. Незважаючи на те, що морова пошесть тривала ще п’ять місяців після процесії, у Кристинополі її не було. 1902 року Папа Римський Лев ХІІІ надав церкві Святого Юра в Кристинополі відпусти на всі великі свята Матері Божої.

Із приходом комуністичного режиму василіянська чернеча обитель у Кристинополі перестала діяти. 17 червня 1947 року отці і браття, які останніми залишили вже порожній монастир, таємно взяли із собою дорогу святиню – чудотворну ікону Божої Матері. Спочатку ікона перебувала в монастирі Сестер Служебниць, потім – у каплиці монастиря, а відтак у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в монастирі отців Василіян у Варшаві. В Україну святиня повернулася в березні 1994, а 7 квітня чудотворну ікону Божої Матері урочисто повернено до Кристинопільського василіянського монастиря Святого Юра.

Цього тижня ікону було вийнято зі свого звичайного місця за головним престолом і виставлено в центрі храму для молитви та вшанування. Центром святкування стала Божественна літургія, яку очолив та виголосив проповідь о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, радник протоігумена та координатор місійної діяльности. Проповідник наголосив на потребі навернення для нашого народу. Адже спасіння – це з’єднання з Господом Богом, якого неможливо осягнути, не відрікшись від гріха. Саме такий шлях показує нам Бог, коли посилає Свого Сина між людей через непорочно зачату Діву Марію. Під час війни українці мають здобувати чесноти, а між ними чесноту справедливости, яка ніколи не дозволить нам забути про те, якою ціною ми здобуваємо своє життя і свободу. Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є унікальним знаком того, що Бог ніколи не залишає нас у житті.

Службу Божу співслужили отці Веніямин Чернега, ЧСВВ, Провінційний вікарій та економ, Павло Федусів, ЧСВВ, радник протоігумена та золочівський ігумен, Анастасій Панькевич, ЧСВВ, луцький ігумен, Юліян Хомечко, ЧСВВ, підгорецький ігумен, Никанор Ситар, ЧСВВ, Провінційний секретар, та інші священники з різних монастирів. На богослужінні молилися брати монахи, сестри Служебниці та Василіянки, численні вірні.

Після Божественної літургії перед іконою посеред храму священнослужителі відслужили Молебень до Кристинопільської Матері Божої, а завершилося святкування благословенням освяченою водою, мируванням та урочистою молитвою за Україну «Боже великий, єдиний…».

Джерело