Продовження. Початок у №1

Канада відзначала свято «корінних народів» – ескімосів, що були першими поселенцями північної Канади. З цієї нагоди відбувся мистецький конкурс. Я тоді навчалася в четвертому класі, здобула першу нагороду в Торонто.

Пригадую собі життя в таборі ДП Ельвангені. Батько малював картини, ходив зі своїми роботами по німецьких селах, щоб обміняти їх на молоко та пару яєць. Часто писав спогади про героїчних братів, які загинули в УПА, про діда Івана Босаківа та його доброту до своїх внуків.

Тато і його брати грали на музичних інструментах, гарно співали. Коли дідо Іван помирав, то просив, щоб внуки заграли «Плач Наполеона», Героїчну симфонію №3 Бетховена.

Мої сини виросли й одружилися. Левко – з Аретою Селецькою, мають сина Даріяна і доньку Калину. Данило (архітектор) – з Ромою Климкевич, мають доньку Євангелину і сина Михайла. На превеликий жаль, 2020 р. помер мій найдорожчий муж Юрій. Тяжко було змиритися з цією втратою».

Пам’яті д-ра Юрія Кульчицького (автор – Богдан Футей)

Юрій Кульчицький народився у Винниках біля Львова. Тяжка доля спіткала його ще дитиною: більшовики розстріляли батька, матір померла від тифу. Його, шестирічного, разом із сестрою Мартою забрали до Німеччини вуйко і тета Цогли. Тривалий час перебував у таборі в Бертесгадені, по війні переїхав до Америки. Юрій Кульчицький знайшов притулок в сиротинці у Філадельфії, відтак долучився до великої української громади Клівленду.

Закінчивши школу, якийсь час працював у бюро компанії «Форд». Маючи вроджену здібність до науки, вступив до Кент-університету штату Огайо, очолював там Український студентський клуб. Ми співпрацювали з ним у Студентському товаристві ім. Адама Коцка у Клівленді. 1967 р. Ю. Кульчицького обрали президентом Союзу Українських Студентських Товариств Америки.

З молодих літ увійшовши в активне громадське життя американського українства, багато доклався до плідної праці Українських Злучених Організацій. Також співав у хорах, був членом славної Капели Бандуристів.

Великою заслугою Ю. Кульчицького була його жертовна праця в ім’я заснування українських студій в Гарвардському університеті, зокрема, спеціальна збірка на Фонд катедри Українознавства, котра пришвидшила втілення цієї важливої для українства ідеї.

На студентській конференції в Дітройті Ю. Кульчицький знайшов своє велике кохання – Дарію Гуляк, з якою одружився й щасливо прожив 53 роки і яка була в його житті надійною опорою.

Окрема сторінка його біографії стосується наукової діяльности. Здобувши докторат з історії у Джорджтавнському університеті, Ю. Кульчицький головним предметом своєї дослідницької уваги зробив Україну і боротьбу українського народу за свободу і незалежність. З цією темою пов’язані його змістовні статті для преси й наукових журналів, десятки виступів на конференціях, зокрема в Науковому Товаристві ім. Шевченка. Українській національно-визвольній боротьбі він присвятив книжку «Шаблі з плугів».

Як професор Янгстангського стейт-університету, на літні семестри він охоче їздив до Мюнхену викладати історію в Українському Вільному Університеті.

Ю. Кульчицький багато разів відвідував Україну, навіть ще до відновлення її незалежности. Виступав там з доповідями про Голодомор-геноцид. Похований св. п. д-р Ю. Кульчицький на цвинтарі Української католицької церкви св. Андрія в Пармі‚ Огайо. Богдан Футей (Газета «Свобода» ,число №6, п’ятниця, 7 лютого 2020 року.)

***

1972 рік приніс нові зацікавлення в життя Дарії Гуляк-Кульчицької.

Дарія з чоловіком поїхали до Мюнхена, де п. Юрій читав лекції з історії в Українському Вільному Університеті. П. Дарія відвідувала лекції про українську культуру та мистецтво професора Володимира Яніва – українського громадсько-політичного діяча, науковця, психолога, публіциста, поета і політв’язня, Командора папського ордену святого Григорія Великого, професора Г. Гоція та скульптора Григорія Крука, який працював у Німеччині і його основною темою творчости була історична доля України, культура та мистецтво.

«Я із захопленням слухала їхні лекції про українську віру візантійського обряду. В основі їхньої філософії-переконання лежить ідея, що українська історія, традиції, культура розвивалися в особливий спосіб під впливом християнської віри візантійського обряду», – зізнається п. Дарія.

Ці лекції стали вирішальним поштовхом у зацікавленні українською іконографією. Філософія і техніка ікони захопила душу Дарії Гуляк-Кульчицької.

Доля усміхнулася п. Дарії після зустрічі з о. Ювеналієм Мокрицьким, у якого згодом стала навчатися

Вона згадує: «Я стала розшукувати майстра-іконописця, у якого могла б навчатися іконопису. З допомогою Владики Романа Даниляка (1930–2012) з Торонто я познайомилась із славним іконографом, ієромонахом Студитського Чину в містечку Вудсток, Онтаріо, Канада, який погодився мене навчати».

Отець Ювеналій Мокрицький (світське ім’я – Йосип), ієромонах Студитського Уставу, іконописець (нар. 16 жовтня 1911 р.), був під опікою сл. Б. Митрополита Андрея Шептицького. Один із перших випускників студитської іконописної школи. Навчання продовжував у мистецтвознавчих студіях Праги та при Академії Мистецтв у Відні. Колись доля звела юного Йосипа з ченцями-студитами. Митрополит, глянувши на юнака, сказав: «Добре, що хочеш вступити до монастиря, бо у світі ти пропав би». Монах-іконописець мав щастя співпрацювати з Кардиналом Йосифом Сліпим над славнозвісними іконами храму Св. Софії в Римі.

У вчителя, який мав великі знання з візантології, тонке відчуття ікони як високого мистецтва, знання з минулих століть, ще з часів Київської Руси, Дарія розпочала навчання з азів.

Навчаючись в о. Ювеналія Мокрицького іконопису, працює самостійно, перечитує багато літератури, аналізує вивчення ікон різних шкіл.

Під його впливом, дбайливою і терпеливою наукою увійшла в студію іконописання.

Під час студій п. Дарія щирим серцем полюбила мистецтво ікони.

«Я маю велику пошану й любов до Пречистої Діви Марії і завжди стараюсь передати її якнайкращою, тому пишу її в українському національному одязі з різних частин України. В такий спосіб Пречиста мені особливо дорога. Через моє іконописання я стараюся творити Божу правду у формі ікони. Це приносить мені душевний спокій та радість».

Тема Богородиці є провідною й улюбленою у творчості п. Дарії Гуляк-Кульчицької. В іконах вона дотримується вчення Сьомого Вселенського Собору про іконошанування.

Богородичні ікони – заступниці й провідниці Марії – дуже натхненні, створені на духовному та психологічному піднесенні. Через образи Богородиці мисткиня найповніше передає стан українського народу, бажання бути під Покровом Діви Марії.

Лики молодої Матері Божої з маленьким Ісусом просвітлені, в охристо-оливкових кольорах, з рум’янцем на обличчі.

П. Дарія в іконах передає свої людські, глибоко духовні та молитовні почуття української матері, любов до дітей, родини, України, до тих, хто опинився за її межами, але в серці береже любов до своєї землі.

Мисткиня здійснює пошуки в композиції та колориті. За стилем написання ікони базуються на візантійській основі.

Лики святих Ісуса Христа й Богородиці сповнені неземної краси. Вона уникає візантійських деформацій та умовностей, але дотримується правил лінійно-площинної стилізації.

В іконах є тонке опрацювання деталей одягу Богородиці, відчуття декоративности й ритму, наявна етнографічність, прив’язка до тієї чи іншої місцевости. Образи Богородиці написано на золотому тлі – символі Божого благословення.

Сила психологічного навіювання ікон, які творить Дарія Гуляк-Кульчицька, криється в щирості, неприхованості гострих душевних переживань. Ікони Дарії – сяючі й натхнені красою, духовні, сповнені теплоти. Такі ікони людина може творити лише тоді, коли перст Божий торкнувся струн її серця, дав їй велику духовну силу і талант. Майже за півстоліття творчости малярка активно бере участь у розписуваннях храмів, написала декілька сотень ікон високої мистецької вартости.

Подяки та нагороди Дарії Гуляк-Кульчицької

1987 р. клівлендська преса (The Plain Dealer) відзначила ікону Богоматері нагородою мистецьких критиків (Critics Choise Award).

1996 р. дві ікони опубліковано в книзі Дмитра Степовика «Історія української ікони 10–20 століть» («Либідь», 2004, с. 322 – «Богородиця», Клівленд, Огайо, США; 1990, с. 322 – ікона «Різдво Христове», Клівленд).

1998 р. ікону «Богоматір» опубліковано в журналі «Для тебе, свята Україно» (видавництво «Буковина»).

У 2000 році мисткиня отримала нагороду за заслуги шанованого і надзвичайного іконописця від Американських Національностей (America Nationalties Movement).

Від 2000 до 2020 року шість українських ікон друковано на обкладинках часопису «Наше життя», що його видає Союз українок Америки.

2009 р. отримала від мера міста Пармо (Огайо) Діна ДеПіеро ключ до міста Пармо за поширення літургічного мистецтва.

Статті про мистецтво Дарії Гуляк-Кульчицьої друковано в «Cloveland Plain Dealer», «Parma Sun Post», «The Catechist», «Toronto Star», «АБН» (обкладинка), «Шлях», «Америка», «Свобода».

Роботи пані Дарії Гуляк-Кульчицької, виконані в 1990-х роках, за стилістикою та кольорами перегукуються з давніми українськими іконами та сприймаються дуже природно, як питомо українські. Недарма американське видавництво «Хвилі Дністра» у Клівленді (Огайо, США) у серії «Українське Різдво» з її ікон створило низку листівок. Їх активно розкуповували у США, Канаді, Китаї.

Дарія Гуляк-Кульчицька мала виставки в Пармі (Огайо), у посольстві України у Вашингтоні, у Торонто й Чикаго (Український Національний Музей). Також вона активна пластунка та вчителька в «Рідній школі» в Клівленді.

У січні 2005 р. в Івано-Франківську (Україна) в Художньому музеї відбулася виставка її різдвяних карток.

Церкви, де є праці Дарії Гуляк-Кульчицької:

1988 р. – відновила іконостас у храмі Св. Івана Хрестителя, УГКЦ.

У 1988 році святкували 1000-ліття хрещення Київської Руси, коли Володимир Великий проголосив християнство державною релігією. Цю знаменну дату відзначали з великим піднесенням в Україні, а також українці, які проживали у США.

На долю мисткині випали велика честь і велика відповідальність: Дарію Гуляк-Кульчицьку обрали заступником голови будівничого комітету собору Св. Йосафата в Пармі, Огайо. Собор збудовано в неовізантійському стилі, присвячено тисячолітній річниці запровадження християнства в Русі-Україні. Дарія Гуляк-Кульчицька допомагала Ювіналієві Мокрицькому писати ікони для іконостасу собору.

1987–1992 рр. – церква Св. Михаїла, УГКЦ, у Черрі Гілл (штат Нью-Джерсі, США, Пенсільванія). Мисткиня написала всі ікони для іконостасу цієї святині, також ікону «Воскресіння Христове» та монументальні портрети Митрополита Андрея Шептицького і кардинала Йосипа Сліпого.

1992 р. – церква Св. Марка, Коптська Православна Церква (Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі). Написала ікону Св. Івана Хрестителя.

1994 – 1999 рр. – розпис святилища церкви Св. Анни, УГКЦ, у місті Остинтаун (Огайо, США). Створено 30 ікон, з них 18 монументальних.

1998 р. – церква Св. Петра, УГКЦ, «St/ Peter Canon Roman Catholic Church in Atlanta Georgia».

У 2003 році Дарії Гуляк-Кульчицькій випала велика честь написати ікону «Пресвята Родина» для Української Греко-Католицької Церкви Святої Родини, що у Вашингтоні (округ Колумбія, США).

Наріжний камінь національної святині 7 жовтня 1979 року освятив Його Святість Папа Іван Павло II.

2010 – 2021 рр. – церква Св. Андрія (м. Парма, США), розпис храму.

2016 р. – церква Св. Миколая Чудотворця (Вікторія Брітіш, Колумбія, Канада) – темперний розпис: Пантократор, Пречиста Діва Марія, св. Василій Великий, св. Іван Золотоустий, св. Антоній Печерський.

Виставки, в яких мисткиня брала участь:

У 1988 році написала Вишгородську ікону Богородиці. За переданням, її намалював євангелист Лука на дошці від столу, за яким Спаситель мав трапезу із Пречистою Матір’ю і праведним Йосипом.

Робота п. Дарії міститься в музеї мистецтва «Tallahassee Museum of Fine Art” (Флорида). До сьогодні – на постійній виставці в Телегесі (Флорида).

2001 року для Українського Національного Музею в Чикаго (Іллінойс) написала ікону Пречистої Діви Марії, яка перебуває там до сьогодні й представлена в експозиції музею .

2008 рік. На тему Голодомору 1933 року мисткиня написала Полтавську ікону Божої Матері та ікони «Христос Пантократор», «Пречиста Діва з Ісусом», які зберігаються в Українському Музеї до сьогодні (Український музей, архів, Клівленд, Огайо).

Виставки: Вашингтон, 1967; Парма, Огайо, 1972; Філадельфія, Пенсільванія, 1975; Клівленд, Огайо, 1988; Український Національний Музей, Чикаго, Іллінойс, 2001 та 2005 рр.; Український музей – архів, 2007, Клівленд, Огайо.

Активність у громаді: заступник голови будівничого комітету катедри Св. Йосафата в Пармі (Огайо), голова мистецького комітету, член Грінбраєр Ліги Митців (Greenbrier Art League), член Пласту (курінь «Буриверхи»), член організації «Допомога Незрячим України», член «Союзу Українок Америки», голова мистецького комітету «Відзначення 1000-ліття християнства в Україні».

Далі буде…

Джерело