Чому так сталось? Роздуми про причини, що привели до загибелі брата Антон Пушкар. Наперед прошу вибачення професіоналів за суб'єктивні судження. Чи могли б ми зберегти креативність у військових діях, не уподібнюючись противнику і не ведучи бій лоб-в-лоб? Якось давали собі раду з креативом на початках війни, хоч було і страшно і не вистачало зброї. Але винахідливість 80 левела не втрачали. Противник йшов напролом, а отримував "по зубах" звідки не чекав. Тепер війна позиційна, стаціонарна, "ні кроку назад". Зрозуміло, що відступ – шлях до програшу. Але ж де простір для маневру? Хіба не можна було (буде?) так хитромудро замінувати умовний Соледар (Бахмут), щоб кожен крок окупанта в наступі був останнім?