Діти, які все відчувають на собі і все розуміють. Які всього за рік дуже швидко подорослішали.
Згадують як виїжджали з окупації і на ворожих блок-постах не боялися в обличчя казати загарбникам, що вони орки, які вкрали їхній дім.
Але не дивлячись на жахіття війни, вони продовжують розвиватись і вірити у щасливе майбутнє.
Розповідають у який виш підуть після школи. За чим сумують у Мелітополі. Що хочуть зробити для рідної України.
Вони мріють про спокійне життя без окупантів. І звісно ж найбільша мрія маленьких мелітопольців – повернутися додому.
Ми робимо все, щоб наші діти навіть іншому місті почували себе максимально комфортно і мали всі умови для навчання і розвитку. А наш спільний дім неодмінно повернемо🍒💙💛
