НАСПРАВДІ, 22 лютого 2023 року увійде в російську історію не кадрами з «Лужників», а донбаськими, і під хештегом «снаряди вагнерам», яким боти з пригожинської фабрики тролів заспамили коментарі під повідомленням про промову Путіна.

Раніше, нагадаємо, найманці записали як мінімум три відео з проханнями дати снаряди, в одному з яких буквально обматюкали начальника Генштабу Валерія Герасимова.

На снарядні вимоги Пригожина нарешті відповіли у МО РФ. Відомство назвало їх «екзальтованими заявами», а найманців – «добровольцями штурмових загонів». «Усі спроби внести розкол у тісний механізм взаємодії та підтримки між підрозділами російського угруповання – контрпродуктивні та грають лише на користь ворогові», – сказано у заяві Міністерства оборони.

Пригожин цю відповідь назвав «плювком у бік ПВК «Вагнер» і «спробою МО РФ приховати свої злочини», а також додав, що російській армії нині взагалі бракує боєприпасів. І документально це підтвердив. 

Висновок з цієї публічної колотнечі лише один – ступінь управлінської деградації путінської «спецоперації» вже дійшов до точки кипіння. Зараз прикипіло в Пригожина. Далі – буде. Адже, снарядний голод, який відчувають окупанти, дійсно шалений. І цього вже не приховаєш за бравурними спітчами та піснями на «Лужниках».

До речі, через публічне з’ясовування стосунків між Пригожиним і Шойгу регулярні намагання пропаганди вбити клин між керівництвом України – взагалі виглядають смішними. Але пропаганді не звикати.

Фейк Конашенкова розвінчали «воєнкори»

Розвінчування власних фейків, здається, взагалі стало новим трендом у Росії. Нагадаємо, 21 лютого директор ФСБ Бортніков дезавуював слова Медведєва про гарантії безпеки Байдену під час його візиту до Києва.

А вже 22 лютого жваве обговорення снарядної проблеми серед «вагнерівців» і решти окупантів потягнуло за собою і саморозвінчування ще одного і дуже відомого фейку – про «Точку У».

Розвінчав його провагнерівський Telegram-канал Grey Zone, який у запалі боротьби з каналом Zаписки Vетерана рубанув правду-матку, ще й долучивши до цього канал зрадника Ходаковського.

З їх публічного листування з’ясувалося, що ракетні комплекси «Точка-У» росіяни все ж застосовують. Замість «Іскандерів»: через «відсутність ракет». «Сама по собі не дуже точна «Точка-У» разом із нашою не дуже точною розвідкою залітала кудись не туди, можна було сказати, що це хахли».

НАСПРАВДІ, це знову доводить всю фейковість повідомлень МО РФ, на яку вчергове вказують самі ж Z-блогери. Адже Конашенков заперечував наявність комплексів «Точка-У» в Україні — після того, як російських військових звинуватили в ударі по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня минулого року. Тоді загинула 61 людина, поранено 121.

«Точку-У» застосовують лише українські збройні сили», — брехало тоді МО РФ і звісно називало той обстріл цивільних «провокацією з боку ЗСУ з метою звинувачення російської армії, яка не воює з мирним населенням». Те, що це брехня, підтвердили російські «воєнкори». Звідси три висновки. 

перший: все таємне завжди стає явним, особливо коли носії цієї таємниці, в передчутті поразки, починають один одного жерти.

другий: крім снарядного голоду окупанти дійсно відчувають вже й голод ракетний. 

третій: поки ЗСУ отримує від країн-партнерів дедалі сучаснішу зброю (в тому числі й високоточні снаряди та «розумні» бомби), Міноборони РФ здуває пил із залишків технологічно застарілого радянського мотлоху. 

У Путіна є свої «мертві голови»

А президент РФ в той час, коли його батальйони просили вогню, намагався запалювати у «Лужниках». Через те, що вийшло в нього це нудно, доведеться повернутися до його звернення до так званих Федеральних зборів.

Там, крім іншого, він згадав і про бригаду ЗСУ «Едельвейс» заявивши, що «неонацисти не приховують, чиїми спадкоємцями вони себе вважають. Дивно, що на Заході цього не помічають». Крім того, на переконання Путіна, «у ЗСУ та нацгвардії України особливою популярністю користуються шеврони Das Reich, «Мертва голова», «Галичина», інших есесівських частин, у яких теж руки по лікоть в крові. На українську бронетехніку наносяться знаки вермахту нацистської Німеччини».

НАСПРАВДІ, ми вже писали про те, що в РФ є свої підрозділи під назвою: «Едельвейс», «Вікінг», «Норд» (Північ»), тому, за путінською логікою, Росію також треба денацифікувати.

Але усю цю чергову путінську маячню про війну з українськими неонацистами, які наносять «мертві голови», слухав і такий собі серб Братислав Живкович – у формі з шевроном на якому зображено череп із кістками.

НАСПРАВДІ, це символ четників – так називали себе сербські партизани та ополченці з початку минулого століття. З часом назва перекочувала у місцеві націоналістичні формування, які брали участь у збройних конфліктах у Югославії у 1990-х роках.

Людей, які називали себе четниками, звинувачували у масових вбивствах та воєнних злочинах. Зокрема, в етнічних чистках серед мусульманського населення Боснії.

А сам Живкович у 2014 році брав участь в організації фейкового кримського «референдуму».

Потім очолив загін сербських найманців на Донбасі й навіть не приховував цього. 

2018 року Живковича затримала сербська поліція за підозрою в організації участі в війні на території іншої країни. (У Сербії діє закон, який забороняє найманство).

Торік він повернувся воювати проти українців, у листопаді був поранений. Тоді ж сказав, що «є громадянином Росії і мій обов’язок взяти до рук зброю, коли фашисти знову прийшли на мою землю». Крім того, він вважає, що «Крим – це Росія, Аляска – це Росія…».

Станом на 21 лютого  Живкович виглядав непогано. Отже, вилікувався. Тому, може сміливо повертатися на Донбас. Але не поїде. У московському Гостинному дворі, де читав свою промову Путін, воювати зі смартфоном в руках проти українських «фашистів» значно комфортніше.

Адже, вже давно не таємниця, що саме нацисти на кшталт Мільчакова, потроху стають новим істеблішментом Росії. Той же Живкович, наприклад, ще у середині лютого зустрічався із «куратором Донбасу», заступником адміністрації Путіна – Кирієнком. А тепер доріс і до самого Путіна. 

І, судячи за все, символи з «черепами та кістками» цьому не заважають. Чому? Тому що у президента Росії є свої «мертві голови». І значно мерзенніші.

Яка відстань від «ХерНР» до «Кримнаш»

І наостанок про те, як кримський гауляйтер Аксьонов у відкриту б’є на сполох. 22 лютого він заявив про «підтримку Путіним ідеї побудувати фортифікаційну лінію оборони в Криму».

НАСПРАВДІ, в цій малопомітній самопіарній, на перший погляд, новині прекрасно все. Окупанти не просто на свій власний страх і ризик вирішили рити окопи, так ще й отримали на це благословення від самого Путіна.

Звичайно, це можна знову було б назвати новим інформаційним провалом, некерованістю у сфері держуправління, ексцесом виконавця або ще якось. Але кількість таких епічних фейлів з кожним днем тільки збільшується. Що підкреслює – Путін у розпачі.

Настільки, що навіть сакральний «Кримнаш» визнано настільки вразливим напрямком, що вирішено захищати його не тільки з повітря чи з моря, а буквально рити окопи.

Відзначимо, Крим не перший регіон, де окупанти почали зводити захисні споруди.

Лінію оборони вже зведено в Курській області. Губернатор російського регіону, що межує з Україною, Роман Старовойт заявив, що «влада постійно займається зміцненням своєї обороноздатності».

Аналогічна ситуація в прикордонній з Україною Білгородській області — там також зводяться лінії укріплень із путінських пірамідок.

У Воронезькій області місцева влада зібралась «евакуювати мешканців 15 сіл і хуторів, розташованих в межах 100 км від кордонів РФ з Україною».

«Роботи зі зміцнення державного кордону на території Брянської області завершено», – повідомили 9 лютого в уряді регіону.

Звичайно, ніхто в ці російські області вторгатися не збирається. Це неодноразово на офіційному рівні підкреслювалось Україною та НАТО.

Але це яскравий, що називається – на реальній землі, а не штучному (в усіх сенсах) газоні «Лужників» – приклад головного для Росії підсумку першого року її масштабного вторгнення  в Україну. Тому, Аксьонов правий двічі. Насамперед тому, що копати треба вже зараз, не чекаючи весни. По-друге, що заручився підтримкою Путіна.

Шлях від «Херсон із Росією назавжди», до втечі з нього зайняв лише 256 днів. А з українського Херсону до українського Криму відстань дуже коротка. Де все починалося – там і завершиться. І Аксьонов це розуміє. Тому й риє. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело