НАСПРАВДІ, слова «ми повернемо наші території й надійно захистимо наших людей, які потерпали за часи геноциду та обстрілів…», – краще за все ілюструє Бахмут. А радше, те, що від нього залишилося.

А ось так він виглядав до війни.

Нагадаємо, саме заради Донбасу, за офіційною версією, російські війська і виводились із Херсонської області. «Крім того, звільниться частина сил та засобів, яка буде залучена для активних дій, у тому числі наступального порядку, на інших напрямках у зоні проведення операції», — пояснював тодішній командувач «СВО» Суровікін.

Ціну Бахмуту для РФ навіть можна порахувати. З моменту втечі її армії з Херсона та початку активних боїв за це місто, окупована Росією територія України збільшилася лише приблизно на 1%. І цей «величезний» поступ, як відомо (навіть від Пригожина), було досягнуто ціною найбільших втрат Росії за всю війну.

За даними ЗСУ, добові втрати Росії в лютому перевищували 1000 осіб. The Times підрахувала, що кожні 90 м української землі зараз коштують Росії життя близько 2000 військових.

Санкційний ювілей: ціна війни для РФ

Хоча головний посил у медведєвському пості, звісно, не «переможний» (із такими то цифрами), а переговорний. І теж через цифри. 

25 лютого ЄС відзначив першу річницю масштабного вторгнення в Україну ювілейним 10-м пакетом санкцій. До нього потрапили, зокрема, й пропагандистські інформагенції RT та Sputnik. Нагадаємо, перший пакет санкцій, що був пов’язаний з визнанням Кремлем «незалежності ЛДНР», запровадили 21 лютого 2022 року.

НАСПРАВДІ, навіть за причесаною (спеціально для послання Путіна) оперативною статистикою Мінфіну РФ, перевищення видатків над доходами наразі становить 3,78 трлн рублів (витрати – 5,115 трлн, доходи – 1,334 трлн).

Минулорічний дефіцит бюджету склав 3,3 трлн рублів (до війни планувався профіцит 1,3 трлн рублів).

Законом РФ про бюджет на цей рік вже передбачено дефіцит у 2,925 трлн руб. (Неофіційно він буде значно більшим).

Грудневі доходи бюджету (після запровадження ембарго та «стелі» цін на сиру нафту) впали на 400 млрд рублів, у порівнянні з прогнозованими. Податкові надходження від нафти та газу у січні впали вже до 426 млрд рублів – вони на 46% менші, ніж рік тому.

Витрати бюджету, порівняно з минулорічними показниками, збільшилися на 59%.

Для скорочення дефіциту так званим капітанам російського бізнесу запропоновано одноразово перерахувати до федерального бюджету близько 200-250 млрд рублів. Цю виплату назвали «мобілізацією доходів».

У Москві палають битви «своїх зі своїми»

Звичайно, на цьому тлі триває й пошук «крайних». Поки що Путіну вдається робити вигляд, що «все йде за планом». Принаймні, кадрових рішень (на рівні міністра оборони Шойгу або начальника Генштабу Герасимова) не прийнято.

Хоча публічні медійні атаки на них з боку Пригожина, Кадирова, Гіркіна, Соловйова та «воєнкорів» тривають.  

25 лютого атакували Шойгу – через його зятя Сергія Столярова. Він нібито поставив «лайк» повідомленню опозиційного журналіста Юрія Дудя, в якому той опублікував фото будинку одного з героїв свого фільму про Камчатку – прихильника Путіна, який жив у аварійній комуналці та помер, не дочекавшись нормальних умов життя.

«Ця будівля (як і сама Камчатка) – нагадування: нам би свій дім упорядкувати, а не лізти в чужий з гранатометом і вчити його мешканців життя…», – написав Дудь.

Столяров прибрав «лайк», але це вже було запізно. Його почали хейтити. У відповідь він написав: «Z-бидло забув запитати…».

Ватажок ПВК «Вагнер» Пригожин пообіцяв зловити Столярова: «…оскільки я сам є Z-бидлом».

Той зрештою написав, що нічого не «лайкав», натякнувши, що це фейк, а сам він став нібито жертвою маніпуляцій і фотошопу.

НАСПРАВДІ, чи був той лайк справжнім, чи це робота пригожинських інтернет-бійців – неважливо. Чергова атака на Шойгу точно на річницю т.зв. «СВО» демонструє, що ступінь розкладу російського керівництва дійсно високий.

Навіть Z-блогери з прикрістю констатують, що це вже «симптом невпевненості у собі, який проявляється у бажанні виплеснути всі свої страхи та побоювання в будь-який спосіб».

Фактично, це епітафія на могильній плиті усієї путінської війни в Україні: «Не вийшло бити чужих – тому вбили своїх».

Символічний кінець одного з символів війни

І наостанок про Z. Розквіт і занепад цього російського символу війни вмістився в один рік, і став символічним свідченням програшу війни в Україні.

Є кілька версій, хто взагалі його вигадав. Головна полягає в тому, що під час стягування  військ до українського кордону літерами Z та V просто маркували техніку Західного та Східного військових округів.

Повідомлялося, що головну пропагандистську роль у просуванні цих літер (як символів солідарності з російською армією) відіграв піар-блок МО РФ на чолі з радником Шойгу Андрієм Ільницьким.

Розрахунок тоді був простим і засновувався на тезі «Київ за три дні». У лютому 2022-го Москва сподівалася повторити, якщо можна так висловитися, й  маркетинговий успіх 8-річної давнини – кримських так званих «ввічливих людей». Все мало статися достатньо швидко і загалом безболісно, щоб ні в кого й питання не виникло щодо латинської літери як символу війни в Україні за «русский мир».

Тоді все настільки здавалося легким, що спочатку RT (вже на початку березня) почало інтернет-продаж сувенірних футболок, а потім Z розповзлося по всьому російському маркетплейсу.

Паралельно тривало й суспільне Zбожевілля: на держпідприємствах, у навчальних закладах, театрах, лікарнях. Уособленням цього стали флешмоби у психоневрологічних диспансерах.

Чиновники на місцях також активно використовували Z, як зайву можливість звернути до себе увагу Путіна. Доходило до смішного: губернатор Кемеровської області Цивільєв урочисто обіцяв, що тепер його регіон в офіційних документах називатиметься «КуZбасом».

Різко стали Zнаменитостями артисти — від Володимира Машкова і Григорія Лепса, до Тіматі та Ольги Бузової.

З літерою Z на церемонію нагородження в Досі 5 березня вийшов навіть гімнаст Іван Куляк. За що отримав негайну дискваліфікацію.

Концерт у «Лужниках» 18 березня 2022 року, присвячений восьмій річниці загарбання Криму, офіційно називався «Zа світ без нацизму», і ця літера майоріла скрізь: навіть на одязі депутатів Держдуми.

НАСПРАВДІ, все згасло. Суголосно поразкам російської армії в Україні, падала і популярність Z. За півроку повномасштабної війни навіть із даних прокремлівської соціології випливало, що підтримка «СВО» знижується. Саме тоді Z стала тишком-нишком зникати з соцмереж чиновників, пропагандистів, артистів та деяких «воєнкорів».

З’ясувалося, що і Z-маркетинг не зайшов: продажі не зростали. Вуличні Z-інсталяції регулярно ламали. Спроби зробити з пасок до Великодня паZки  відторгла навіть РПЦ. Наразі загальноросійський Z-угар продовжує сходити нанівець.

Проте, як вважають чисельні експерти, ця літера все ж таки залишиться символом. Але виключно турбопатріотичного «Z-руху», який наразі через поразки армії, заходиться буквально (говорячи словами Висоцького) «в гибельном восторге», заради смерті на славу Росії.

Натомість Кремль останнім часом намагається підтримувати серед пересічних росіян відчуття, якщо не мирного життя (наприклад, повернення на телебачення «КВН»), то принаймні рутинізації війни. А головна вимога «турбопатріотів» – навпаки — відмова від «нормального життя», переведення свідомості на воєнні рейки й тому подібне.

Чи звалиться за підсумком другого року війни Z у геть маргінальну нішу, чи навпаки РФ перетвориться у РоZію – покаже час. Але вже зараз видно, що російський нацизм, під якою б літерою-символом він не ховався, загрожує мирному життю всього світу.

Тому Україна зараз робить усе, щоб запобігти подальшому розповсюдженню російської Z-хвороби в Європі. У 30-40 роках ХХ століття вона вже бачила схожі символи та знає до чого вони зрештою призвели.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело