Начальник Яворівської ВА Ярослав Коминський продовжує ділитися з вами своєю другою рубрикою про історії людей, які залишили по собі великий слід в історії України та нашого краю.

«Україна лише сама себе зможе змінити. Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе» – Митрополит Андрей Шептицький.

Сьогодні моя розповідь про видатного українського церковного, культурного та громадського діяча, митрополита УГКЦ. Багатій, який практично все до копійки віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, патріотичне виховання молоді. Патріот, який все життя відстоював українську ідею. Людина, яка із християнським смиренням приймала усяку владу і мала сміливість перечити сильним світу цього, закликаючи до покаяння. Велетень Духу, Церкви і народу Андрей Шептицький.

Граф Роман Марія Олександер Шептицький саме таке ім’я він отримав при народженні. Був третім сином польського графа Івана (Яна) Шептицького і Софії Фредро – доньки відомого польського письменника Олександра Фредро. Народився він 29 липня 1865 року в селі Прилбичі Яворівського району.

Він формувався як особистість і отримав всебічну освіту в багатонаціональній та мультирелігійній Австро-Угорській імперії. Після вступу до монастиря отців Василіян у Добромилі 1888 року прийняв чернече ім’я Андрей. Філософію і теологію студіював у Кракові, потім — право в Мюнхені. Після навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. У 1899 році його номіновано Станіславським єпископом, а згодом у 1900-му році— Галицьким митрополитом.

Митрополит Андрей Шептицький, окрім того, що мав кілька вищих освіт, опанував і ремісництво – умів різьбити, знався на золотарстві, землеробстві, тобто вчив те, що може знадобитись монастирю. Також Митрополит малював – успадкував цей хист від мами Софії. Утім у старшому віці він відмовився від цього заняття, та натомість став покровителем українського малярства.

І все ж, було в ньому щось особливе – любов до Бога. Вперше рішення стати священиком юний Роман озвучив матері ще в дев’ятирічному віці. Тоді графиня все перевела на жарт: мовляв, ставши священником, він більше не зможе верхи на своєму «маленькому конику їздити». Хоча вона відзначила велику набожність сина і знала, що, якщо його довго десь не видно, то він молиться в капличці.

Майбутній Митрополит із дитинства мав проблеми зі здоров’ям – як і матір, яка померла від туберкульозу, перехворів пневмонією. Окрім того, він переніс скарлатину і тиф, що завадило йому продовжити військову кар’єру. Хвороби ослаблювали організм і зрештою призвели до запалення суглобів поліартриту та інвалідного візка, у якому Глава УГКЦ провів понад 13 років.

У 36 років стає Главою Греко-католицької церкви. Митрополит підтримував діяльність наукових культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». Андрей Шептицький виступив реформатором багатьох сторін життя українського народу. В церковне богослужіння було запроваджено живу українську мову. Реформовано богословську освіту, реорганізовано духовну семінарію у Львові. Також Владика опікувався сиротинцями, притулками, дитячими садками, фінансово підтримував наукові, освітні, культурно-мистецькі установи, видавництва і громадські організації.

«Давайте молоді таку просвіту, що навчила би їх не лише теорії, а й практики життя. Учіть їх жити. Виробляйте в молоді самодостатність, індивідуальність, учіть їх розраховувати більше на себе, ніж на інших, не оглядаючись на поміч уряду і краю, а власною ініціативою дороблятись самостійного буття», — писав Митрополит.

Шептицький одним з перших у 1933-му році підняв світову спільноту проти Голодомору 1932–1933 років, започаткував акцію зі збору допомоги для голодуючих на Наддніпрянщині. Пізніше митрополит вів перемовини з Голлівудом про зйомки фільму про Голодомор.

Радянська влада люто ненавиділа митрополита Шептицького. У матеріалах, зібраних проти нього львівськими енкаведистами в ході оперативної розробки «Ходячие» проти провідних фігур УГКЦ, червоною ниткою проходить твердження: «Не покінчивши з Шептицьким, годі викорінити український націоналізм».

Прилбичі стали родинним маєтком Шептицьких всередині ХVІІІ ст. Сьогодні на місці палацу Шептицьких стоїть лише пам’ятний камінь, встановлений в 1990 році. У 2011 році в парку Шептицьких збудували нову каплицю Матері Божої в пам’ять про ту, що в 1939 році була зруйнована більшовиками.

Першу Святу Літургію майбутній митрополит Андрей відслужив на подвір’ї церкви Собору Пресвятої Богородиці у селі Прилбичі.

У 1997 році у Прилбичах розпочато будівництво храму-музею митрополита Андрея. Сьогодні церкву-музей наповнюють експонатами, пов’язаними з життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей. Перед храмом у 2011 році був встановлений перший на той час в Україні пам’ятник Митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію.

Сьогодні Прилбичі є відпустовим місцем для прочан, які приїжджають сюди, щоб помолитися на місці блаженної пам’яті слуги Божого Митрополита Андрея та цілої його родини.

У 1908 році у місті Яворові відкривають українську приватну гімназію в читальні «Просвіта», у якій тоді 45 учнів навчались рідною мовою. У 1916 році гімназія переїхала у новозбудовану двоповерхову будівлю і до сьогодні є єдиною і найбільшою гімназією у Яворівській громаді, а кошти на її побудову надходили від місцевих жителів та за значної фінансової підтримки благодійника і мецената митрополита Андрея Шептицького.

24 серпня 1996 року в Яворові було урочисто відкрито білокамʼяний памʼятник митрополиту Андресві Шептицькому. 3 часом довкола нього облаштований сквер імені Митрополита. Горде ім’я Андрея Шептицького присвоєне одній із вулиць міста Яворова.

Мудрість Шептицького жива і сила, яку він бачив та розвивав у нашому народі. Слова Митрополита є також спонукою до дії. Він не просто казав, що буде, але й говорив, що потрібно робити, якщо ми бажаємо щастя для себе, своїх дітей і свого народу. Пам’ятаймо справжнього Велетня Духу, Церкви і народу.

«Стережіться лінивства; у всіх станах лінивство є заразою, є марнуванням свого добра» – говорив Митрополит.

Джерело: http://surl.li/gfjmf

Джерело: http://www.nbuv.gov.ua/node/4761

Джерело: http://surl.li/gfjmk

Джерело