СИМОН З КИРИНЕЇ

І знов упав Христос недуж…

Хто далі хрест важкий нестиме?

Тут нагодивсь смиренний муж

із Киринеї-міста – Симон.

О Симоне! Чи знаєш ти,

яка для тебе честь велика:

Хреста спасенного нести,

якого ніс Сам Спас-Владика?

І на якому Він повис

заради нашого спасіння.

Пробитий бік… і мокрий спис.

Гробниця. Камінь. Воскресіння.

О Симоне! – блаженний ти…

І нам віддяка є навзаєм:

Хто вірить, тим свої хрести

Ісус нести допомагає.

ЙОСИФ АРИМАТЕЙСЬКИЙ

А що йому синедріон?

Він сам – людина чесна й строга:

Мойсея пильнував Закон

і шанував Христа як Бога.

І він, і лячний Никодим

були Христу таємно вірні.

…Осанна! В’їзд в Єрусалим,

Ісус на ослику покірнім.

А Йосиф в збудженій юрмі

мовчав, самотній у печалі,

бо потім… Потім ті самі

“Розпни! Розпни!” – в злобі кричали.

Він віри не афішував.

Пилат збагнув його жалобу,

дав дозвіл… Йосиф тіло зняв

і ще до ночі спеленав,

дав миро із пахучих трав

і з Никодимом вклав до гробу.

О Йосифе! Віків стерня,

нові хрести – до небокраю…

І я (бо ми немов рідня)

із свічкою тепер щодня

таких людей, як ти, шукаю.

ВЕРОНІКА

Він двигав хрест… А на лиці –

І кров, і піт. Живі рубці.

Вуста спеклись. Чоло – у терні,

А доокіл – прокляття черні.

І раптом – чи не дивина? –

Знайшлась розрадниця одна.

І хто вона: заможна? бідна?

Жона чи діва?..

В цю хвилину

Зірвала з голови хустину –

І до Спасителя підбігла,

І м’яко біль з обличчя стерла…

Сльоза сяйнула – долі перла…

І на хустині тій, як милость,

Обличчя те святе відбилось.

……….

Століть невтомна течія…

За всіх боюсь. Розп’ять – без ліку.

І в жінці кожній прагну я

Впізнати давню Вероніку.

Джерело