Вони посміхаються, показують фото онуків (ті, кому так пощастило), волонтерять, купують улюблені квіти, хоч і в парній кількості, але не з чорною стрічкою, а з синьо-жовтою. Вони роблять все «аби бути достойними своїх синів». Та все ж, часом зводять очі до неба та втирають сльозу.

Війна вирвала дітей у них із рук, однак ворогу не під силу вибити найдорожче з серця. Саме материнська любов дає їм силу йти далі, ставати підтримкою одна одній та ділити тепло на всіх інших, кому воно зараз дуже потрібне.

Напередодні Дня матері зустрівся з неньками полеглих захисників. 🇺🇦