😢”Я думала, господи, краще б ми вже всі загинули, щоб не мучитися, бо знаходитися там було нереально”

😢"Я думала, господи, краще б ми вже всі загинули, щоб не мучитися, бо знаходитися там було нереально"
😢"Я думала, господи, краще б ми вже всі загинули, щоб не мучитися, бо знаходитися там було нереально"
😢"Я думала, господи, краще б ми вже всі загинули, щоб не мучитися, бо знаходитися там було нереально"

😢"Я думала, господи, краще б ми вже всі загинули, щоб не мучитися, бо знаходитися там було нереально"

🥺Маріупольчанка Наталі з родиною мешкала на Лівобережжі, працювала в дитячому садочку. Чоловік був на пенсії, молодший син ходив до школи. Життя було наповнено радістю та спокоєм. Але 24 лютого 2022 року все змінилося.

😔Лівий берег почали обстрілювати з першого дня. Під будинок прилетіло кілька "градів". Після 5 березня потужні обстріли стали регулярними.

"18 березня я не забуду ніколи в житті. Того дня будинок наш ходив ходором. Я думала, господи, краще б ми вже всі загинули, щоб не мучитися, бо знаходитися там було нереально", – згадує Наталі.

Уранці зібралися із сусідами біля під’їзду. Там уже стояли денеерівці. Усіх чоловіків роздягли — оглядали, шукали тату. Потім відправили в бік блокпоста на Сопине, а звідти до Тули.

Після всього родина вибралася до Грузії. Наталі каже, коли Маріуполь звільнять, обов’язково повернеться відбудовувати місто!🇺🇦

Джерело