Історична довідка “Яворівщина”

Начальник Яворівської ВА Ярослав Коминський продовжує надихати вас історіями про археологічні пам’ятки Яворового краю в постійній рубриці “Спадщина сторінками минулого”. Сьогодні ви дізнаєтесь про Церкву Преображення Господнього в селі Смолин Яворівського району. Смолин, колись велике село, існувало вже в XV столітті (згадка в 1423 році), а в наступному столітті переживало період розвитку. В той час повстала в селі самостійна парафія східного обряду. Коли у XVI ст. мирне життя почало тривожити часті набіги турецьких ординців, люди переховувалися у церквах і монастирях. Перший монастир під селом Вороблячин поблизу Смолина відносять до XV ст., про нього відомо лише, що у XVI ст. монастир був спалений вщент татарами. Від руїн монастиря до наших часів залишилась лише назва Чернеча Гора, Попова Дуброва. У 1614 році король Речі Посполитої Сигізмунт III видав мандат про вилучення земель Чернеча Гора, Попова Дуброва від пароха Смолинського і передачі їх для нового монастиря. У цьому ж році в село повернулися монахи і в присілку Ямниця розпочали будівництво монастиря. Монастир дістав дві назви: Ямницький, Смолинський. Монастиреві надавав всебічну опіку парох з Радружа Андрей Василевич, який помираючи у 1720 році, заповів йому орні землі і сіножаті. В цьому ж році знать Пожемча подарувала Смолинському монастиреві орні землі, сіножаті, ліси, коштовності. З будівництвом монастиря в 1614 році у присілку Ямниця (значиться ще урочище ) було збудовано Свято-Успенську церкву, яка проіснувала до 1765 року, а друга церква – Свято-Вознесенська, яка збудована від Ямниці в сторону Карпів діяла до 1866 року. При монастирі почала діяти школа, монахи користувалися млином, ставком, садом і займалися підсобним господарством. Монастир відігравав важливу роль в економічному житті не тільки Смолина, але й навколишніх сіл. На превеликий жаль, недовго існував монастир. У 1765 році його було прилучено до Верхравцького монастиря заснованого 1668 році, будівлю знесено, а землі продано. На цьому історія існування Смолинського монастиря закінчується. Найдавніші згадки про церкву Преображення Господнього зустрічаються в документах 1564 – 1565 роках. Архівні документи підтверджують, що греко-католицька парафіяльна церква Преображення Господнього, дерев’яна, у с.Смолині Немирівського до Першої світової війни – Любачівського деканату, збудована у 1753 році коштом громади за благословенням єпископа перемиського Онуфрія Шумлянського. Про це повідомляє різьблений напис на одвірку західних дверей в бабинець. Святиня зведена на місці кількох попередніх церков. Первинно це була тризрубна одноверха будівля, завершена над навою на низькому восьмерику шоломовою банею з ліхтарем і маківкою. У 1866 році прибудована ризниця та дві каплиці по сторонах нави. Для перебудови було тоді використано матеріал з розібраної монастирської церковці. У храмі до наших днів зберігся п’ятиярусний іконостас першої половини XVIII ст., повністю переписаний та неповний іконостас XVІІІ ст. з монастирської церкви. Поряд з церквою розташована дерев’яна дзвіниця, збудована у 1801 році. Вона стовпова, з відкритим нижнім ярусом і аркою галереєю під наметовим дахом. Церква пам’ятає турецьку навалу у ХVII столітті. Тоді будівля не постраждала, проте свідком і жертвою став образ святого Антонія на дереві, якому ординець ятаганом виколов очі. Тоді ж, через набіги ординців пропали права церкви. Нові привілеї виставив в 1670 році орендар села Войтех Гостромський. Цей документ підтвердив король Михайло Корибут Вишневецький в 1671 році. Не минуло й року як у наш край прийшло татарське військо. І знову церковні повторні акти були знищені. Через село проходили кінні загони поневолювачів до часу, поки не відбулася велика битва i перемога над татарами гетьмана Яна Собеського під Немировом. Після воєнних дій, 15 вересня 1680 року, в Яворові смолинці знову отримали належні підтверджуючі документи від короля. За душпастирювання о. Олексія Гута (1884-1941) було вирішено спорудити нову муровану церкву. Тож 4 липня 1939 року почали копати фундаменти. Як записано в одному з документів, «плани на церкву спорядило (виготовило проект — В. Д.) Товариство інженерних робіт у Львові. Нагляд за будовою здійснював інженер п. Юрко Пясецький. Роботу розпочато в часі великого політичного напруження. 30 серпня 1939 році працю на закладанні фундаменту церкви було зупинено. Після Другої світової війни церква Преображення Господнього не була закритою радянською владою. Проте, як відомо, УГКЦ була забороною, відтак проводилися православними священиками. У 1980-х роках голова сільської ради Ярослав Фірцович подбав про проведення інвентаризації майна у приміщенні церкви. Як підтверджує зроблений опис, на той час у xpамi були збережені ікони ХІХ століття, фоліанти «Євангеліон» та «Тріодіон» давньослов’янською та церковнослов’янською мовами, датовані відповідно 1649 i 1676 роками. З 15 червня 1995 року храм Преображення Господнього в с. Смолині передано громаді УГКЦ. Сьогодні настоятель храму є отець Василь Милькус. На захід від церкви Преображення Господнього розташована Братська могила воїнів УПА знаходиться в центральній частині села, в південно-західній частині сільського цвинтаря. На краю схилі високого пологого берега потічка, займає домінантне місце в навколишньому середовищі. Територія цвинтаря огороджена кам’яною загородою. Із заходу та півночі – житлова забудова.

Джерело: Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 146 Галицьке намісництво, опис 20, справа № 481.

Джерело: Крип’якевич І. Середньовічні монастирі в Галичині. // Записки чина св. Василія Великого. – Жовква, 1926. – Т. 2, вип. 1, 2. – с. 70 – 104.

Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 406.

Джерело: Володимир Дацко «Молитвениці наших предків.Львів:Логос,2018.

Джерело