«Не я першим шукаю Бога, а Бог першим шукає мене», — Блаженніший Святослав у Луцьку
Бог прийшов за мною, щоб шукати. Як важливо нам розуміти, що навіть, коли я сам відчуваю себе загубленим, є хтось, хто мене шукає. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді в суботу, 8 липня, в катедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ в Луцьку, парафія якого цьогоріч відзначає 30-річчя від заснування.
У сьогоднішньому євангельському уривку ми чуємо про зустріч Ісуса і митника. «Той митник — це якраз той Матей, який написав Євангеліє, — зазначив Блаженніший Святослав. — Він-бо був особистим свідком усіх тих подій, слів Ісуса Христа, які сповнились у його особистому житті. Бо митник був публічним грішником: він збирав податок для чужинців».
Христос каже митникові йти за Ним, більше того — йде до його дому та споживає їжу разом з грішниками й митарями. «Споживати разом страву означало обмінюватися своїм внутрішнім духовним життям. У тогочасному розумінні законовчителів той, хто їсть із грішниками, немовби заражається його гріхом, стає співучасником його злочинів», — сказав архиєрей і зауважив, що коли святий Господь приходить, щоб спожити страву з людиною, то вже Він є господарем, ділиться Своєю святістю із тим грішником.
Патріарх пояснив, що в образі Христа, який сідає за трапезу зі Своїм народом, ми бачимо образ Божественної Літургії, трапези, коли Господь кличе нас, грішників, до своєї святості.
«Він до нас прийшов і з нами хоче поділитися своїм милосердям. Тому, пояснюючи свій жест, каже: „Написано-бо: милосердя хочу, а не жертви“», — сказав Предстоятель.
Відтак звернувся до вірних катедрального собору в Луцьку: «Зараз, під час цих драматичних обставин, ми можемо бути один із одним, так само, немовби Христос приводить нас один до одного додому. Ми якось відчуваємо, що ми не приречені, навіть коли хтось хотів би приректи нас на загладу, на смерть. Відвідини душпастиря до своїх вірних у часі війни завжди є моментом, коли відчуваємо, що Бог є з нами».
Блаженніший Святослав привітав громаду із 30-річчям парафії та наголосив, що сьогодні ми особливо потребуємо Божої присутності. «Нехай ця сьогоднішня зустріч укріпить всіх нас на вірі і надії. Ми під час війни відчуваємо себе щораз-то більше зраненими. Бо коли б хоч хто б один раз пережив повітряну тривогу, обстріл або інші трагедії військового часу, навіки будемо носити рани не тільки на своєму тілі, але найглибші рани найдовше болять — це невидимі рани на людській душі», — сказав архиєрей.
Департамент інформації УГКЦ