Кардинал-номінант Архиєпископ Віктор Мануель Фернандес у розмові з «La Civiltà Cattolica» говорив про нові перспективи морального богослів’я, освітлені «приматом любові» та адгортацією «Amoris laetitia». Як приклад він навів питання розлучених осіб, що живуть у повторних зв’язках, які, за його словами, можуть приступати до св. Причастя навіть якщо живуть як чоловік і жінка – усе залежить від конкретного випадку.

Арх. Фернандес дав інтерв’ю цьому єзуїтському журналу, яким керує о. Антоніо Спадаро. О. Спадаро вважають неформальним інтерпретатором Папи Франциска, тому не дивно, що Арх. Фернандес уділив таке розлоге інтерв’ю власне їм. Цього єзуїта кілька днів тому призначили підсекретарем ватиканської Дикастерії у справах культури та освіти. Нещодавно про нього багато говорили, бо на шпальтах лівацького видання «Il Fatto Quotidiano» він стверджував, що Господа Ісуса треба було «навертати на себе самого» з «націоналізму та богословського ригоризму».

30 вересня Арх. Фернандес стане кардиналом. Цей аргентинець знайомий з Папою Франциском віддавна. У 2009 році Конгрегація науки віри не хотіла допустити його до посади ректора Католицького університету Аргентини, критично оцінюючи його погляди у сфері морального богослів’я. Після втручання тогочасного митрополита Буенос-Айреса кардинала Хорхе Марії Берґольйо, Конгрегація видала згоду і у 2011 Фернандес став ректором. Тепер він очолить інституцію, з якою раніше мав проблеми.

Розмова Фернандеса і Спадаро почалась із відносин між розумом і вірою; кілька днів тому Церква згадувала 25-ту річницю публікації енцикліки «Fides et ratio» св. Івана Павла ІІ. Арх. Фернандес вказав, що Церква наголошує «цінність розуму та потребу діалогу між вірою і розумом». Однак він виступив проти такого розуміння розуму, який проголошував би якийсь «набір правил, які регулюють усе» у формі «більш філософській, ніж богословській»; це означало б, що специфічна філософія зайняла місце Об’явлення. Він визнав, що існують люди, які, керуючись таким думанням, вважаються «поважними, інтелігентними, вірними» і йдуть далі «навіть визначаючи що папа може, а що не може сказати, позиціонуючи себе як гарантів легітимності і єдності віри». «Це не розум, це – влада», – сказав Арх. Фернандес. Єрарх не навів конкретних імен, однак швидше за все мав на увазі, для прикладу, кардинала Герхарда Людвіга Мюллера, одного із своїх попередників, з яким залишається у конфлікті (Мюллер якось напряму звинуватив його в єресі щодо відносин між папською владою та містом Рим).

У розмові з о. Спадаро Архиєпископ Фернандес говорив також про тих мислителів, які його формували. В першу чергу він назвав католицького модерністичного філософа Моріса Блонделя, одного із улюблених авторів єзуїтського богослова Теяра де Шардена.

Серед богословів Арх. Фернандес першим назвав німецького єзуїта о. Карла Раннера.

Потім він ще назвав кардинала Ганса Урс фон Бальтазара, домініканина Ів Гонґара та кардинала Йозефа Ратцінґера. Він також назвав двох томістів – Етьєна Жільсона та Режинальда Гаррігу-Лагранжа. До них він додав латиноамериканських богословів Густаво Гутьєрреса та менш відомих Лусіо Гера і Рафаеля Телло.

Кажучи про своє богослів’я, Арх. Фернандес великий наголос зробив на практичному вимірі душпастирства. «Думка розвивається у світлі Об’явлення, але остаточно занурюється в неуникному контексті життя людей, які є освячені об’явленим Словом»,- сказав він. Потім він звернув увагу на філософа Ганса-Ґеорґа Ґадамера, вказуючи на важливість життєвого досвіду та результати діяльності. За словами Фернандеса, богослови повинні звертати увагу «на наслідки того, що вони говорять», бо їхні слова можуть бути «слушними в намірі», але «помилкові у впливі, який вони чинять на слухачів».

Одним із більш конкретних пунктів розмови було згадування адгортації «Amoris laetitia» Папи Франциска від 2016 р. Арх. Фернандес вважається її прихованим автором. Єрарх нагадав, що єпископи регіону Буенос-Айрес написали напрямні до цієї адгортації, відповідно до яких особи у повторних зв’язках зможуть колись жити як в подружжі, і попри це приступати до таїнств сповіді і св. Причастя. Кардинал-номінант наголосив, що папа визнав ці напрямні зобов’язуючими і оголосив, що «іншої інтерпретації немає». Арх. Фернандес нагадав, що лист єпископів Буенос-Айреса та папська відповідь були оголошені в «Acta Apostolicae Sedis» разом із рескриптом, що визнає їх як автентичний Вчительський Уряд; тому, як каже, «вже немає сумнівів і зрозуміло, що розпізнавання, яке враховує обумовлюючі чи пом’якшуючі фактори, також може мати наслідки в сакраментальній дисципліні»

Справа розлучених у повторних зв’язках була віссю суперечки навколо «Amoris laetitia»; по суті папський документ таки містить принципи, які можна застосовувати аналогічно і в інших випадках. Тому частина осіб, наближених до Ватикану хочуть, на приклад, на основі «Amoris laetitia» змінювати «душпастирську практику» хоча б щодо контрацепції та гомосексуалістів.

У своєму служінні в Дикастерії науки віри єрарх буде серед іншого розвивати «наголошення примату любові в моральному богослів’ї, тобто, іншими словами, розвиток морального богослів’я, глибоко переміненого любов’ю. Це стосується любові, яку розуміють не лише як форму чи мотивацію морального розрізнення, але і як її суть, що має реальний вплив при прийнятті рішення на особистому чи душпастирському рівні».

Кардинал-номінант говорив і про антихристиянське насильство та ненависть, стверджуючи, що вони певною мірою мають підстави. «Не можемо ховатись за завісою і ігнорувати той факт, що вербальне насильство певних груп є зрозумілим спалахом, після багатьох століть нашого власного вербального насильства, образливої, дуже образливої мови чи маніпулювання жінками, наче вони були другого сорту, дуже зневажливої. Франциск є прикладом тієї «терпеливості», що походить із серця його отця»,- сказав він.

Джерело: pch24.pl

Джерело