Середа Кл 3,17-4,1; Лк 9,44-50 (о. д-р Турконяк Р.) с. Червоне 01.11.2023.

Дуже дякую вам, що ви прибули сьогодні у храм, щоб спільно помолитися і стати перед обличчям нашого Небесного Батька! Це – добре, що ми любимо Бога, нашого Творця, Спасителя і знову кажу, нашого люблячого Батька. Наш Господь, пам’ятаємо, це – наш Батько, Батенько, який любить нас безмежно, а наша любов до нього, не може нічим зрівнятися з його любов’ю до нас?!

Навіть, не знайду жодного порівняння, коли скажу, що ми усі разом – комашка, а він – всесвіт, неосяжний та неуявний просторий космос!? Наш отець, доктор Рафаїл Турконяк, який знає більше мов, як пальців на руках і ногах, перекладач Святого Письма, стверджує, що Син Божий, Ісус Христос, звертався до Небесного Батька, ніяк по-іншому, як Батеньку, хоч ми привикли – Отче! І ми можемо говорити Богові – Батеньку і звертаймося до нього так у наших приватних молитвах та зверненнях. Бог – наш Батенько Небесний, який любить нас ніжно й безконечно! Не біймося Бога, лиш, любімо його! Не лякаймося наших гріхів, лише, каймося і перепрошуймо Небесного Батенька за наші слабості та духовну неміч! Він знає більше нас і про нас, як ми знаємо себе! Автор псалмів вкладає такі слова в уста молільників до Бога: «Бо Він пізнав наше творіння. Згадай, що ми є порохом. Чоловік, наче трава його дні, наче цвіт поля, так відцвіте» (Пс 102,14-15). Кажу це для того, щоб ми не боялися Бога, як не боїмося нашого батька чи матері, які нас люблять і завжди готові усе простити, та все погодити!? Рідко трапляється батько чи мати, щоб не любили своїх дітей, це – специфічні особи, мало адекватні, які розминулися зі своїм батьківством та материнством…!!? Не біймося Бога, пам’ятаймо, що демон бажає, щоб ми боялися Бога й уявляли собі нашого Небесного Батенька строгого, й караючого. А наш Батенько – милосердний, довготерпеливий, багатомилостивий і люблячий нас! Кажу вам про це, бо і я колись неправильно боявся Господа, а тепер йду до нього, припадаю та прошу його, щоб прощав мені помилки, яких допускаюся, а він мене завжди чекає, щоб радо простити!

Святий апостол Павло писав до святих в Колоссах, до колосян, повчальні листи. Він навчає, щоб усе, що чинять люди, робили в ім’я Господа Ісуса. Чому? Бо тоді, вчинки будуть правильні та гідні нагороди, а поганих діл та слів, Господь не приймає. Апостол Павло чинить сімейне звернення: до чоловіків, їхніх дружин та дітей, щоб усі жили в слухняності та любові між собою. Зважували свої вчинки, слова та відношення, чинили усе, вдивляючись у Господа.

Часом, не хочеться когось послухати, виконати якесь діло тощо, але, коли згадаємо й виконаємо з любові до Бога, тоді й себе перемогли, і добре діло звершили! Апостол звертається до працівників та підвладних, щоб не служити й не виконувати обов’язків про людське око, але усе чинити з любові до Бога, на його славу.

Навчаючи так, виконуючи працю та обов’язки в обличчі Бога, особа завжди має його перед очима й свідома того, що для Господа усе слід виконувати з любові та докладно. Господь знає не лише виконану працю, але й намір, та думки людини! Перед Богом усе відчинено, йому все знано та прозоро. Тому блаженний Павло пригадує і керівникам, щоб не кривдили підлеглих, справедливо й належно оцінювали їхній труд. Бо керівники, також стоять перед Господом, відкриті та прозорі, нічого не зуміють скрити перед Божим оком.

Наше положення таке, що ніхто від Бога не втече й немає чого втікати, навпаки, треба до нього прибігати, приближатися, його любити, миритися з ним й просити прощення. Господь завжди справедливо оцінить кожне слово та кожний вчинок людини, занедбання та ігнорування. Пам’ятаймо про Бога в кожному нашому ділі та вірно служімо йому!

Святий апостол Лука наводить слова Ісуса, який пригадував своїм учням, що він має бути виданий в руки людей. Учні до кінця не розуміли, що означає це видання в руки людей та боялися його про це запитати, відчуваючи певну тривогу.

Переключилися на оцінювання: хто з них був би найбільший? Спаситель знав про це, тому поставив серед них дитину та повідомив, що, хто приймає дитину в його ім’я, такі приймають його та Небесного Батька. І додав важливе повчання, що, хто серед них уважає себе найменшим, така особа велика в Божих очах. Учні, хоч були присутні з Ісусом під час різних оздоровлень, помноження хліба, вигнання бісів тощо, залишалися людьми й не усе приймали глибоко, тим більше, вірити, що Ісус – Бог, не збагнули?! З короткого читання Євангелії, яке ми сьогодні почули, розуміємо, як розвивалася розмова Ісуса з учнями. Вони перескакували з однієї теми на іншу: то бути найбільшими, то забороняли комусь ходити з ними, хто бісів проганяє і т.д.?! Апостоли, на той час, були духовно слабкими, кволими, це був їх духовний рівень. Ми з вами, теж, маємо різний духовний рівень, різне відношення до Бога, про що відомо, лише, Господу?!

Сьогодні день святих Косми і Даміа́на, назву яких має цей святий храм. Це два брати, лікарі, згодом, християнські мученики III-го століття, що безоплатно лікували людей, «безсрібники» та навертали на християнство. Їхню історію не буду розповідати вам і так уже багато сказано, загостримо нашу увагу на те, що вони були християнами й вірними Богу до кінця свого життя. Не виреклися віри в Ісуса під час гонінь, положили голови під меч за переслідування цісаря Діоклетіана, віддали своє життя з любові до Бога. Стали мучениками в ім’я Ісуса й отримали вічну нагороду в небі.

Сьогодні, також, 79-та річниця світлого упокою праведного митрополита Андрея Шептицького, – великий святитель, значуща особа нашої Церкви та нашого народу! Митрополит мав багато перешкод у своєму, теж, архиєрейському служінні, має багато перешкод і тепер, щоб бути проголошеним блаженним, а згодом, святим. Він був ув’язнений царським російським урядом у 1914 році, три роки випробуваний як в’язень, але він не зламався. Радо прийняв ув’язнення, як волю Бога, бо без дозволу Господа це б не сталося.

Після визволення з в’язниці, митрополит писав: «Не три роки ув’язнення, а ціле своє життя радо провів би у в’язниці, лиш би тебе, дорогий мій український народе, бачити свобідним і вільним». Тепер маємо можливість взяти книжку або сісти за комп’ютер й багато перечитати про митрополита Андрея чи інших наших угодників. Якось так сталося, що митрополита Андрея і свої недооцінювали, й чужі відверталися, а він служив Богові, мимо, негативної людської постави до нього!

Молімося до Господа, щоб наш Небесний Батько прискорив час його беатифікації та канонізації! Праведний Митрополите Андрею, виблагай у Господа завершення війни в Україні та миру в усьому світі!

Джерело