У давніх Ізраїльтян був звичай посвячувати новонароджених дітей Богові. Робили це обов’язково передусім такі батьки, що по довгім вижиданні випросили собі дитину в Бога гарячими молитвами. Так, наприклад, був посвячений Богові славний в історії ізраїльського народу останній суддя й пророк Самуїл. Посвячених дітей приводили батьки й знайомі в єрусалимський храм, де вони одержували благословення від священика і оставалися при храмі до часу своєї повнолітности. При храмі було дев’ятдесят кімнат. В одних кімнатах проживали Богу посвячені дівиці, в других побожні вдовиці, в третіх посвячені Богу юнаки-назореї, а в четвертих священики й левіти. Посвячені Богові діти навчалися при храмі правд віри, виховувалися в Божій боязні та послуговували при храмі.

Християнське передання переказало нам вістку, що до цього храму віддали були святі подруги Яким і Ганна також і Пресв. Діву Марію. Згідно з народнім звичаєм і своєю колишньою обітницею, вони привели свою трилітню доню, щоб Вона, як Богу посвячена дівиця, служила при храмі Богові та виховувалася в релігійнім дусі. Тут перебувала Марія до свого чотирнадцятого року, коли то, згідно з Божою волею, Вона заручилася зі св. Йосифом.

Для звеличення цієї гарної події та для поучення вірних наша св. Церква установила окреме свято — Введення в храм Пресв. Діви Марії. Коли це свято пригадує нам цю зворушливу подію з життя Діви Марії й силою нашої віри й уяви робить нас її свідками, то ми з любов’ю й набожністю стараймось зрозуміти його значення й науку для нас.

Насамперед звернім увагу на праведного Якима й Ганну та застановімся над їхньою жертвою. Ці святі батьки приносять Богові жертву. А жертвують вони Господу Богу те, що в них було найдорожче, багато цінніше, ніж усі маєтки, ніж цілий світ. Марія була їх єдина дитина, випрошена на старості літ довгими молитвами, виєднана численними жертвами. Вони її так сердечно любили. Вона така ще молоденька, така мила, була б ще принаймні кілька літ веселила їх серце, якби була осталася з ними. А одначе вони роблять жертву і віддають її на службу Господеві. Чому вони це роблять? Бо вони вірили, що така була тоді Божа воля. Вони були переконані, що Бог домагається цього від них.

Бог раз-у-раз домагається від людей якоїсь жертви. Чогось треба зректися, від чогось треба здержатися. Відзнакою побожних християн є те, що вони в таких хвилинах без вагання, безпроволочно виконують Божу волю й приносять йому в жертві те, чого Він домагається від них. Час і гроші, особисті вигоди, здоров’я й життя, — все те вони складають з любов’ю, навіть по-геройськи, Богові в жертві.

Таку цінну жертву можуть зокрема зложити батьки, коли вони віддають своїх дітей на службу Богові в духовнім стані. Коли батьки пізнають, що когось з їх дітей Бог кличе до манастиря чи священства, вони повинні охоче виповнити Божу волю та щирим серцем посвятити Богові своїх дітей, хоча б це було получене навіть з великою жертвою. Для прослави Бога й спасіння душ ніяка жертва не повинна виглядати занадто велика. Св. Яким і Ганна дають нам у цім якнайкращий приклад.

Ще кращу жертву зробила Марія. Коли батьки сказали їй, що Вона посвячена ними на службу Богові в храмі, Вона відразу беззастережно й охоче зреклася щасливого життя з батьками в родиннім домі і тих розривок, що їх Вона могла мати на світі між рідними та пішла в незнане їй досі місце, між чужих людей. Таку жертву зробила Марія охоче тому, бо Вона знала, що цього хоче Бог. Божа воля була для Неї тією спонукою, що керувала всім її життям. Досконале виповнення Божої волі, і це завжди з любови до Бога, було головною прикметою й щастям Марії. “Оце я слуга Господня, нехай мені станеться згідно з твоїм словом.”

Такого духа повинні мати й ми самі. Бог є наш Творець, що створив нас тільки на те, щоб ми виконували Його пресвяту волю. Марія це розуміла і досконало виконувала завжди цей свій святий обов’язок. Наслідуймо в цім Пресв. Діву Марію! Робім завжди так, як Вона. Чи щось добре треба зробити, чи від злого здержатися, Божа воля надівсе! Завжди, в кожній речі, і тільки з любови до Бога. В цім буде Божа слава і наше спасіння.

Коли Марія замешкала при Божім храмі, то з великим піднесенням духа й захопленням почала виконувати обов’язки посвяченої Богові дівиці. Щодовше перебувала при храмі, то краще з усього вив’язувалася. На молитві і при праці, в спільнім житті з подругами і старшими, при їді і в час спочинку Марія завжди пам’ятала на Божу присутність і з великої любови до Бога старалася в усім йому подобатися. її життя, навіть у часі прикрих переживань і гірких досвідчувань у пожитті з людьми, що не були такі добрі, як Вона, було наче однією безперервною піснею: Величає моя душа Господа! Постійне наставлення душі Марії в часі її щоденного життя при храмі було завжди одне: Божа воля, з любови до Бога, щоб йому в усім подобатися! Найкращою виявою такого настрою Маріїної душі та її беззастережного з’єднання з Богом був її надзвичайний обіт дівицтва. Боже, я люблю Тебе надівсе і навіки бажаю бути тільки Твоя! Це було найкраще слово в часі життя в храмі.

Життя Пресв. Діви Марії при храмі було не тільки постійною прославою Бога й найщасливішим життям людини досконало посвяченої Богові; воно було одночасно й тим найкращим прикладом, що його людина може дати іншим людям. І ми, християни, що почитаємо Марію, як свою небесну Матір і Царицю, повинні раз-у-раз звертати увагу на цей приклад, щоб учитися від Марії побожного життя.

Передусім молодь повинна часто вдивлятися в образ Пресвятої Діви Марії, перечитувати її життя, пізнавати її великі чесноти й жити так, як Вона. Наші хлопці й дівчата будуть прикрасою нашого народу, якщо, за прикладом Марії, навчаться виконувати в усім Божу волю з любови до Бога та щоб йому в усім подобатися. На кожнім кроці треба щось добре зробити, від чогось злого здержатися. Доброю буде дійсно наша молодь, якщо в цих речах наслідуватиме Пресв. Дівицю в храмі. Нехай у нас буде така слава, що українська молодь, це — марійська молодь!

Зокрема повинні юнаки й дівчата звертати особливу увагу на те, щоб наслідувати в Пресв. Діви Марії її досконалу посвяту на службу Богові і її чистоту.

Щодо посвяти на службу Богові, то нехай з кожної нашої родини хтось стане священиком або братом-монахом чи сестрою в манастирі. Нам треба багато таких хлопців і дівчат, які посвячувалися б на службу Господеві й ревно трудилися над спасінням рідного українського народу. Релігія є найбільшим скарбом нації, тому треба конечне, щоб якнайбільше з нашої молоді ставали душпастирями і місіонарями, чи братьми-черцями і сестрами-черницями та з великою любов’ю працювали над закріпленням рідного народу в св. релігії.

Що ж до чистоти, то вона, за прикладом Пресв. Діви Марії, нехай буде найкращою відзнакою й славою нашої молоді. Щоб кожне могло сказати: Наша молодь гарна, бо вона невинна; наша молодь славна, бо вона чиста; наша молодь, це наша потіха й надія, бо всі наші хлопці й дівчата подібні своєю невинністю й чистотою до Пресв. Діви Марії в Господнім храмі.

Любіть, хлопці й дівчата, Марію, то станете її духовними дітьми, подібними серцем до своєї Пречистої Матері!

“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.

21 листопада — свято Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

#Пресвята_Діва_Марія #Діва_Марія #Марія #Введення #Введення_в_храм_Пресвятої_Діви_Марії #календар #УГКЦ #Церква