Святий АМФІЛОХІЙ
Св. Амфілохій, це вчений і славний Отець Церкви з четвертого сторіччя, а одночасно сердечний приятель св. Василія Великого й св. Григорія Назіянського. Походив він з Кападокії в Малій Азії та з доброї родини. Замолоду він завчав право й думав стати адвокатом, але його побожність спонукала його незабаром відсунутися від світових справ та посвятитися виключно Божій службі.
Своє нове життя розпочав він тим, що покинув батьківський дім та оселився в одній пустельні. Там він розвів собі городець і почав плекати для свого прожитку городину й овочі. Але кукурудза там не хотіла рости, бо була засуха земля, тому її достачав йому, взаміну за городину й овочі, св. Григорій.
Коли св. Василій став архиєпископом Кесарії, то Амфілохій був би теж пішов туди за своїм приятелем, якби не те, що мусів доглядати свого старенького батька. Він теж боявся, що св. Василій втягне його до духовного стану й праці в церкві, а він до цього не мав охоти. Однак інші були Божі пляни щодо цього. Саме в тому часі опорожнився єпископський престіл у малоазійськім місті Іконіюм, і духовенство з вірними одноголосно вибрали його на свого архипастиря. Сталося це, мабуть, за порадою св. Василія. По виборах св. Василій прислав йому поздоровлення, а привітавши його з єпископством, зазначив, що він не повинен бути ведений, тільки вести інших. По своїм висвяченні 374 року Амфілохій негайно поспішив до Кесарії в відвідини до св. Василія. В тому часі він виголосив до кесарійців свою проповідь, що їм була більше сподобалася, ніж проповідь кого іншого з Василієвих духовних гостей. Згодом Амфілохій нераз радився св. Василія в трудних справах християнської науки й дисципліни, і на його прохання написав св. Василій розправу про Святого Духа. Коли св. Василій умер, Амфілохій виголосив на його похороні прощальне слово (379 р.).
У 374 році скликав Амфілохій єпископів на синод в Іконіюм, де обговорювано оборону католицької віри проти єретиків македоніян, що не признавали Святого Духа за Бога. В обороні божества Третьої Божої Особи він написав теж окремий твір. Під час Вселенського Собору в Царгороді (381 р.) стрінувся Амфілохій зі св. Єронімом, що подивляв його розправу про Святого Духа.
Щоб здержати єретиків аріян у їхній діяльності, просив Амфілохій цісаря Теодосія І, щоб законом заборонив аріянам відбувати прилюдні сходини. Цісар не прихилився до його прохання, бо думав, що така заборона була б надто сувора. Коли після цього прибув Амфілохій до цісарської палати, то поклонився цісареві, але не зложив ніякого поклону його синові Аркадієві, що сидів біля батька і вже був проголошений імператором. Коли цісар звернув Амфілохієві увагу, що й синові належиться гідний поклін, Амфідохій погласкав Аркадія по лиці так як звичайного хлопця, і сказав йому: “Добридень, мій сину”. Ображений цим цісар розсердився і казав прогнати Амфілохія з палати. Тоді св. архиєрей сказав цісареві: “Імператоре, ти не можеш стерпіти маловаження свого сина. А як же ти можеш стерпіти тих, що зневажають Божого Сина?” Ця бистра Амфілохієва відповідь зробила на цісаря таке сильне враження, що він незабаром заборонив аріянам і іншим єретикам відбувати сходини, щоб не могли поширяти свої фальші між народом.
Св. Григорій Назіянський називає св. Амфілохія єпископом без закиду, ангелом і вісником правди, а батько св. Григорія згадує про нього, що він уздоровляв недужих молитвою, призиванням благословення Пресв. Трійці та відправою Служби Божої.
Закінчив св. Амфілохій своє життя приблизно 400 року.
“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.
23 листопада — святого Амфілохія.