«Підсумки року» — формат, що поєднує велику пресконференцію Володимира Путіна та «Пряму лінію» — тривали понад чотири години. Путін виступав на тлі екрану, на якому з’являлися питання, поставлені через СМС та інтернет, причому не завжди для нього приємні; втім, на них він не реагував, зокрема й на риторичне запитання: «Чому ваша реальність розходиться з нашою дійсністю?». Багато зі сказаного Путіним і цього разу розходилося з дійсністю, зокрема, вже не раз повторені ним розповіді про влаштований Заходом переворот в Україні, про відчайдушну ситуацію на Донбасі, яка змусила Росію розпочати так звану СВО, про те, що шанований багатьма українцями «нацист» Степан Бандера особисто причетний до геноциду євреїв. Але ми зосередимося на кількох нових неправдивих тезах.

ЗМІСТ

• Про зростання тарифів ЖКГ
• Про причини подорожчання курячих яєць
• Про часткове закриття транзиту газу через Україну та Польщу
• Про визнання Вірменією належності Нагірного Карабаху Азербайджану
• Про підручники історії
• Про виробництво вітчизняних автомобілів Aurus
• Про антиалкогольну кампанію в СРСР за Михайла Горбачова
• Про трудових мігрантів у Росії
• Черговий псевдо-Бісмарк

Про зростання тарифів ЖКГ

Відповідаючи на питання щодо підвищення пенсій, яке не може компенсувати зростання тарифів ЖКГ, Путін заявив:

«Пенсію передбачається індексувати на 7,5%, сподіваюся, що це буде не нижче за інфляцію. На що хотів би звернути увагу: ми проіндексували за попередні роки пенсії. Проіндексували на 10% пенсії, навесні  — ще на 4% за інфляцією і з початку цього року буде ще одна індексація. А тарифи не піднімали з червня минулого року, планується збільшення тарифів лише у липні 2024 року».

Насправді 2022 року тарифи піднімали двічі. З 1 липня вони виросли на 2,9–6,5% залежно від регіону, зокрема в Москві на 6%, у Санкт-Петербурзі на 6,3%. Друге підвищення було з 1 грудня — на 9%.

Нескладно підрахувати, що, наприклад, для москвичів пенсії внаслідок двох підвищень зросли на 14,4%, а тарифи ЖКГ — на 15,54%.

Про причини здорожчання курячих яєць

«Ви знаєте, що сталося? У нас йде невелике, але все ж таки підвищення доходів. Рівень заробітної плати тощо. Попит збільшився. Це був відносно дешевий білок і популярний. Я сам із задоволенням яєчню їм. <…> Що сталося? Ось попит збільшився, а обсяг виробництва — ні».

Абсолютно неможливо зрозуміти, чому зростання доходів населення призводить до різкого збільшення попиту на один із найдешевших продуктів. Гендиректор російської компанії «INFOLine – Аналітика» Михайло Бурмістров запропонував більш логічне пояснення: росіяни змушені переходити на дешевше харчування через загальне зростання цін на продукти.

«Ми зараз бачимо загалом зростання цін на м’ясо: дорожчає і яловичина, і свинина, і загалом в умовах високих інфляційних очікувань та підвищених темпів інфляції кінцевий споживач переходить на більш дешевий білок».

У коментарі для Бі-Бі-Сі Бурмістров зазначає, що найдоступніше м’ясо — куряче — вже помітно подорожчало, від початку року до кінця жовтня ціни на курятину зросли в середньому на 27%. За останні місяці зростання цін на куряче м’ясо помітно сповільнилося. Попри це, куряче м’ясо також стало не таким доступним продуктом для росіян, яким було раніше. Він доходить такого висновку:

«Побічним наслідком цієї історії є те, що споживач переглядає джерела одержання білка. Альтернативою курячому м’ясу є ще більш дешевий білок — куряче яйце».

Крім того, Росія протягом багатьох років не забезпечувала себе інкубаційними яйцями та залежала від їхнього імпорту. Спеціалізований портал «Сфера.fm», присвячений російській харчовій промисловості, наприкінці січня писав:

«Потреба у імпортних інкубаційних яйцях поступово знижується, заявив гендиректор Національної спілки птахівників Сергій Лахтюхов на виставці AGROS-2023. У повідомленні, з яким ознайомилася редакція Sfera.fm, експерт зазначив, що вже 2022 року імпорт інкубаційного яйця знизився більш ніж на третину порівняно з 2021 роком. <…>

До кінця 2023 року забезпечення інкубаційними яйцями сягне майже 100%».

Можливо, з результатом цього імпортозаміщення ми зараз і маємо справу.

Про часткове закриття транзиту газу через Україну та Польщу

«Те, що Європа недоотримує газ, — це їхні проблеми. Як не дивно, вони намагалися на нас звалити, що ми щось не продаємо. Це повна нісенітниця, бо не ми закрили газопровід Ямал-Європа, це зробила Польща; не ми закрили другу гілку газопроводу через територію України — це зробила Україна».

У травні 2022 року газотранспортна система України оголосила про появу «обставин непереборної сили», що унеможливили подальше прокачування газу через газовимірювальну станцію «Сохранівка» та компресорну станцію «Новопсков» у Луганській області (газопровід «Союз»), оскільки вони опинилися на території, захопленій Росією, і ГТС втратила контроль над обладнанням.

Україна запропонувала перевести обсяги газу, що проходили «Союзом», у газопровід «Уренгой — Помари — Ужгород» через газовимірювальну станцію «Суджа». «Газпром» відмовився, посилаючись на технічну неможливість. Українська сторона вважає це відмовкою, оскільки через «Суджу» проходить три газопроводи із загальною технічною пропускною спроможністю, яка більш ніж удвічі перевищує транзитний потік ГТС України за поточними договірними зобов’язаннями.

Тоді ж, у травні 2022 року, Росія запровадила контрсанкції проти низки європейських компаній, зокрема польської EuRoPol GAZ, оператора польської ділянки газопроводу «Ямал — Західна Європа». У зв’язку з цим офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов заявив:

«Встановлено заборону на здійснення угод і платежів на користь осіб, які перебувають під санкціями, зокрема, для „Газпрому” це означає заборону на використання газопроводу, що належить компанії EuRoPol GAZ, для транспортування російського газу через Польщу».

Про визнання Вірменією належності Нагірного Карабаху Азербайджану

«Щодо Вірменії. Там непрості процеси, пов’язані з Карабахом. Це не ми відмовилися, а Вірменія визнала, що Карабах є частиною Азербайджану. Це констатація факту, є плюси та мінуси, так і сталося».

У травні 2023 року Вірменія та Азербайджан у Москві домовилися про взаємне визнання територіальної цілісності в міжнародно визнаних кордонах, що означає і згоду Вірменії з належністю Нагірного Карабаху Азербайджану. Сталося це в ситуації, коли Лачинський коридор — єдина дорога, яка пов’язувала Нагірний Карабах з Вірменією, — уже п’ять місяців була заблокована особами, які називали себе екологічними активістами, під приводом нібито незаконного видобутку корисних копалин у Карабаху. За угодою 2020 року, чинною на той момент, коридор мав перебувати під контролем російських миротворців, а Азербайджан гарантував безпеку руху по ньому. Але миротворці навіть не спробували відновити рух, і Нагірний Карабах опинився на межі гуманітарної катастрофи. Отже, Росія причетна до тиску на Вірменію, що призвело до її згоди з азербайджанським статусом Карабаху.

Про підручники історії

На питання, навіщо знадобився новий підручник новітньої історії, Путін відповів:

«Зрозуміло, чому новий підручник. Їх же було 60 з лишком версій, на мою думку, 65. <…> У багатьох підручниках там усе, що завгодно було: зокрема, активно описувалося значення відкриття Другого фронту, тільки майже нічого не говорилося про значення битви під Сталінградом. Але хіба це нормально?»

Для викладання в школах можуть використовуватися лише посібники, що входять до Федерального переліку підручників, складеного міністерством освіти. Сумно відомий підручник Володимира Мединського та Анатолія Торкунова — це підручник історії Росії для 11 класу. У Федеральному переліку значиться всього 13 підручників історії, причому не тільки Росії, для 10–11 класів; до речі, 6 із них під редакцією авторів нового підручника: або Мединського, або Торкунова. Нового підручника до списку на сайті міністерства ще не внесли.

Про підручник, який ігнорує Сталінградську битву, Путін говорить уже не вперше; у квітні 2021 року у посланні Федеральним зборам він заявив:

«Досі ще, знаєте, відкриваю деякі шкільні підручники, із подивом дивлюся, що там написано, ніби й не про нас. Хто пише, хто пропускає такі навчальні посібники? Просто неймовірно! Усе, що завгодно там написано, і про „другий фронт”, тільки про Сталінградську битву нічого не сказано — буває й таке. Просто дивовижно! Просто не знаю, навіть не хочу коментувати».

The Insider тоді ж з’ясував, що такого підручника в Росії не існує, а на заяву Путіна, можливо, вплинули спогади про іноземні підручники, зміст яких за кілька років до того обурив російських пропагандистів, і про російський підручник 1994 року, в якому замість розділу про Курську (не Сталінградську) битву автор Ігор Долуцький пропонував старшокласникам вивчити тему самостійно під керівництвом вчителя та вказував, на які аспекти слід звернути особливу увагу. Щоправда, міністерство виключило цей підручник зі списку рекомендованих ще 2003 року.

Про виробництво вітчизняних автомобілів Aurus

«В Еміратах почали здійснювати складання Aurus. Нашим друзям у Еміратах, як і іншим виробникам, подобається ця машина. У нас ціла лінійка Aurus – і лімузини, і седани, і позашляховики, і автобус буде. Це потрібно почати робити серійно, і тоді відразу ціни впадуть на них, але цей час потрібен для цього».

У листопаді справді оголосили про запуск виробництва російських лімузинів Aurus Senat в ОАЕ. Наскільки життєздатним є цей проєкт, наразі невідомо. Але в самій Росії цю машину, вперше представлену 2021 року, зараз не випускають. У вересні 2023 року автомобільний експерт Сергій Асланян пояснював у виданні «Новая газета Европа»:

«Ауруси» поки не виробляються. Це взагалі-то німецька машина, а з поставкою запчастин з Німеччини виникли з якоїсь незрозумілої причини певні труднощі. Платформа – це Volkswagen Phaeton. Відливання двигуна здійснювалося в Німеччині. Щоправда, коробка передач – російська технологія компанії КАТЕ, що належить дружині очільника Ростеха Сергія Чемезова. <…> Але вона теж відливається у Німеччині. А німці останнім часом чомусь упираються».

Тобто для серійного виробництва, про початок якого в Татарстані оголосили ще 2021 року, потрібен не стільки час, скільки комплектуючі, постачати які німецькі виробники, що пішли з російського ринку, не збираються.

Із виробництвом в ОАЕ також не все зрозуміло. Той самий Асланян у своїй програмі «Машини» на YouTube зауважив:

«Завод Aurus в Еміратах настільки секретний, що про нього взагалі ніхто нічого не знає, тим більше в Еміратах. Жоден емір, жоден мешканець країни. Невідоме місце розташування, технологія виробництва, кількість виготовлених автомобілів. Віцепрем’єр Мантуров оголосив про запуск виробництва місяць тому, 12 листопада, але в Еміратах заводу ніхто так і не побачив. Місцева преса не промовила ані слова. Жоден емір не знайшов завод у своїх секретних володіннях, не відвідав його, і на всю країну досі немає жодної фотографії автогіганта. Можна уявити, як таке емірам: вони вже місяць стоять нарівні з автомобільною Америкою та Німеччиною, випускають автомобілі найвищого класу на головному арабському лімузинобудівному заводі — і так і не проговорилися нікому у світі. На всій Землі про завод знає лише віцепрем’єр Мантуров».

Щоправда, тепер про це знає ще Путін.

Про антиалкогольну кампанію в СРСР за Михайла Горбачова

Розмірковуючи про неприпустимість заборони абортів, Путін заявив:

«Я зараз згадав заборону у сфері антиалкогольної кампанії. Ми пам’ятаємо, до чого це призвело: це призвело до вживання сурогатів, росту самогоноваріння та збільшення жертв отруєнь. Тут, у цій галузі, про яку ми зараз говоримо, також слід діяти дуже акуратно».

Як вказує демограф Олексій Ракша, незважаючи на всі витрати та крайнощі, підсумки антиалкогольної кампанії кінця 1980-х років виявилися в цілому позитивними:

«Путіна дезінформували щодо горбачовської антиалкогольної кампанії. Смертність не зросла, а зменшилася на 12,5%. Тривалість життя майже миттєво підскочила на 2,5 роки, а у чоловіків – на 3,5 роки. Через 9 місяців народжуваність зросла на 8% за рахунок других та наступних дітей. За 5 років померло на мільйон людей менше за тренд».

Що ж стосується абортів, то на федеральному рівні в Росії заборони на них немає, але більш ніж у 10 регіонах приватні клініки нібито з власної волі відмовилися від їхнього проведення, а до Держдуми нещодавно внесено законопроєкт про заборону абортів у всіх приватних клініках.

Про трудових мігрантів у Росії

«У нас, за різними підрахунками, понад 10 мільйонів трудових мігрантів. У нас безробіття – 2,9%. Його майже немає, а трудова потреба є. Але це не означає, що ми маємо на шкоду корінному населенню Росії вирішувати економічні проблеми. Ну звісно, ​​ми насамперед зацікавлені у кваліфікованій робочій силі».

Насправді, за даними того ж демографа Олексія Ракші, в Росії живуть всього близько 6 млн іноземних громадян, серед яких 4 млн трудових мігрантів.

У травні старший науковий співробітник Інституту соціального аналізу та прогнозування РАНХіГС Віктор Ляшок називав ще скромнішу цифру: за його словами, трудових мігрантів не більше 3 млн.

Черговий псевдо-Бісмарк

«Можливо, недоречно буде Бісмарка згадувати, але він служив колись у Росії, жив у Росії, хоч і став видатним німецьким діячем. Він якось сказав, що війни виграють не полководці, а шкільні вчителі та священики».

Чомусь у Росії дуже люблять приписувати першому канцлеру Німецької імперії фрази, які він не говорив. Фраза про полководців, вчителів і священиків із посиланням на Бісмарка часто зустрічається в різних джерелах, але насправді належить зовсім іншому авторові.

У січні 2022 року фактчекери з онлайн-видання «Проверено» знайшли першоджерело. Автором виявився професор географії з Лейпцига Оскар Пешель. 1866 року в статті «Уроки новітньої військової історії» він писав:

«Ми щойно сказали, що сама народна освіта вирішує результат війн. Тепер ми хочемо показати, що коли пруссаки перемогли австрійців, це була перемога прусських вчителів над австрійськими вчителями».

Фраза стосувалася однієї конкретної події — битви під Садовою 1866 року, в якій, до речі, одним із командувачів прусських військ був Бісмарк. На думку Пешеля, прусська шкільна система, на той час, можливо, найпередовіша у світі, сприяла високій боєздатності армії. Священиків він не згадував, вони з’явилися у його фразі під час подальших спотворень.

Джерело: The Insider

Джерело