🥀Маріуполь пам’ятає! Процак Вячеслав Геннадійович «Шкіпер»: назавжди залишиться в лавах Морської охорони

Старший матрос, радіометрист, навідник малого катеру BG-25 23-го загону Морської охорони міста Маріуполя.

⚓️Вячеслав Процак народився у Маріуполі. З юності був самостійним, намагався заробляти, щоб підтримати родину та здійснити мрію – придбати мопед. Збирав овочі, фрукти, підробляв вантажником. Романтика моря для В'ячеслава стала визначною. Тож вчитися пішов до Херсонського морехідного училища рибної промисловості. Став «судномеханіком» та майже рік працював на риболовному судні.

🌊Відтоді Вячеслав свідомо пов’язав життя з морем. Долучився до лав морських прикордонників. Служив на посадах плавскладу. Проводив бойові чергуваннях у морі. Закінчив юридичний інститут у Кривому Розі. Там зустрів долю. Разом з коханою повернувся до Маріуполя.

☝️Повномасштабна війна перекреслила всі мрії. З перших днів В'ячеслав став на захист Маріуполя.

Кожну вільну хвилину намагався піклуватись про рідних в укритті: приносив їжу, воду, розмальовки та олівці для малечі. Незнайомій бабусі здобув тонометр. Коханій 8 березня подарував парфуми. Останній зв'язок був після перебазування підрозділу до «Азовсталі». Розмовляли майже 20 хвилин.

💔Бойовий пост на «Азовсталі» став для нього останньою висотою. 26 квітня 2022 року В'ячеслав заступив на чергування на спостережному пункті «Гора». Згодом почався обстріл. По позиціях працював ворожий снайпер. Вячеслав отримав поранення несумісне з життям.

😢Мужній воїн-прикордонник Вячеслав Процак був людиною з великим серцем, міцним характером, порядним, завжди готовим прийти на допомогу. А ще добрим та веселим. Мати Вячеслава згадує, що на кожне сімейне свято замовляв грецький шумуш. Він мріяв відкрити поруч із будинком кондитерську або магазин солодощів. А його молодший брат хотів бути військовим, як Славко.

🇺🇦Указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеню.

Більше на Меморіальній сторінці «Маріуполь пам’ятає».