🥀Маріуполь пам'ятає! Коняхін Олександр Романович «Іскандер»: врятував побратимів ціною життя. 

Головний сержант, командир інженерно-саперного відділення взводу 56-ї окремої мотопіхотної бригади.

⚓️Олександр Коняхін народився у Маріуполі. Навчався в школі №65. Займався брейкдансом та кікбоксінгом. Закінчив ПДТУ. Строкову службу проходив у десантно-повітряних військах.

☝️В житті для Олександра було важливим досягати результату. Професію обрав надзвичайно важливу. З 2017-2020 роки Олександр працював у Державній службі надзвичайних ситуацій м. Маріуполя, виконував обов’язки сапера-водолаза. Відтоді своїм головним обов’язком вважав зберігати людські життя. Свій позивний отримав при проходженні перепідготовки від інструкторів з Англії, які не могли вимовити його ім'я – Олександр, тому й виходило – Іскандер. Всі три роки служби Олександр брав участь у розмінуванні Донецької та Луганської областей.

⚡️З 2021 року Олександр Коняхін продовжив службу сапером-водолазом 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї окремої мотопіхотної бригади Маріуполя. Виконував бойові завдання та мріяв про повернення до мирного життя.

💔6 серпня 2022 року він командував групою, яка проводила бойове завдання з мінування в районі між населеними пунктами Піски та Первомайське на Донеччині. Коли почався ворожий артобстріл, Олександр дав команду бійцям відійти, а сам залишився завершити завдання. Його життя обірвалося від прямого влучання. Дехто зі складу групи отримав поранення, але всі залишились живі завдяки Олександру.

️😢У нього залишились батьки, брат, сестра, дружина і донечка. Для родини – це важка втрата. Весь свій вільний час чоловік присвячував рідним. Для донечки завжди був Героєм. Маленька Надійка досі згадує, як тато врятував собачку, яка впала в люк. Свою Надюшу Олександр до останнього носив на плечах, а тепер вона часто просить дідуся: «Понеси мене, як тато, хоч трошки».

🇺🇦Олександр назавжди залишиться в пам’яті світлою та надійною людиною.

Більше  на Меморіальній сторінці «Маріуполь пам’ятає».