🕯9:00 хвилина мовчання
32-річний лейтенант Павло Буренок, позивний Буря, помер у реанімації Запорізького шпиталю 3 серпня 2023 року. За день до цього, виконуючи бойове завдання поблизу села Роботине Запорізької області, отримав важкі поранення внаслідок прямого влучання ворожого артилерійського снаряду в бліндаж, де він перебував. Шестеро його побратимів загинули одразу. Павло отримав численні осколкові поранення правої сторони тіла, голови та втратив руку до передпліччя. Його встигли евакуювати до лікарні.

Павло родом з Чернігова. У 2008 році закінчив Чернігівський колегіум №11. Потім навчався в Чернігівському інституті економіки та управління на юридичному факультеті. Отримав диплом бакалавра. Закінчив військову кафедру, здобув звання молодшого лейтенанта запасу. 6 років працював у патрульній поліції Чернігова. Був учасником АТО/ООС. Займався плаванням, мав 1 розряд. Також захоплювався боксом, ходив до тренажерного залу.

Під час повномасштабного вторгнення Павло перебував у лавах поліції та боронив рідне місто, співпрацюючи з військовими підрозділами. Згодом звільнився у званні старшого лейтенанта поліції та вступив до лав ЗСУ. Приєднався до 116-ої окремої бригади територіальної оборони, де обійняв посаду командира розвідувального взводу.

«Перед останнім штурмом він мав великі проблеми зі спиною, у нього було дві грижі, які загострились, і йому важко було ходити. Тоді він мав залишатись в тилу і лікувати спину, але Павло сказав мені: «Як же мої хлопці підуть, а я залишусь? Вони ж загинуть без мене. Оскільки ми вже тут, то потрібно виконати своє завдання». Там в районі Роботиного він і втратив своїх хлопців, а сам помер у лікарні. Коли побратими надавали Павлові медичну допомогу в бліндажі, він з посмішкою сказав, що все буде добре і для нього війна закінчилась вже. Це були його останні слова», – розповів старший брат загиблого Максим.

Поховали воїна на кладовищі «Яцево» у рідному місті.

Вдома на Павла чекали дружина, донька, любляча родина та друзі.