Коли Господь Бог чоловіка на цей світ пускає, в’яже його з Собою, наче якоюсь золотою ниткою, якби якимсь сильним ланцюгом, що з одного боку самого Господа Бога в небі тримається, а з другого боку душі християнина держиться. Та золота нитка, та свята зв’язь, що християнина з Богом тримає, є в тому, що Всевишній Бог приймає чоловіка за Свою дитину, за Свого сина. Чоловікові, як Своєму синові, дає Бог із неба Свою святу ласку та всякі Свої дари. А за те домагається Бог від чоловіка, щоб Його св. закону в житті тримався та ніколи не робив нічого такого, що законові Божому противилося б.
Все те дається через Св. Хрещення. В ньому, власне, зав’язується поміжхристиянином і Господом Богом та свята зв’язь синівська, що їх лучить.

… Через таке зав’язує свята нитка між Богом i людьми. Тримається Бога з одної сторони — бо що Бог обіцяв, те і робить, — а людей тримається, коли своє роблять, коли Божий закон шанують [3, 216–217].

* * *
Поза святими Тайнами і добрими ділами нема іншої дороги до Божої благодати, крім молитви [5, 153].

* * *
Хай там що, а життя є своєрідним мистецтвом, себто різниться від того мистецтва, що полягає на витворюванні зовнішніх гарних і добрих творів. Життя — це мистецтво, а його твори — це дiла розуму й волі, цілої людської душі. Як у мистецтві артистів, так і в мистецтві мудреців лиш мало коли може чоловік спиратись на певні розумування та докази, зате частіше має до діла з якимись досвідом, думками, інтуїцією, враженнями, що їх трудно брати під норму математичних формулок. Як приклад нехай послужить те, що мені колись великий артист оповідав. Малював образ жанру, представляючи нутро кімнати. В кімнаті стояв стіл, при столі сиділи різні особи, артист бився з гадкою, чи не поставити на столі вазонок з квітами. Вже кілька разів і перемальовував вазонок, а тепер на столі не стояло нічого. До робітні прийшов купець образів, а треба знати,що вони бували незрівнянними знавцями мистецтва.

Хвилинку дивиться на образ і, звертаючись до маляра, каже: «Знаєте, я порадив би вам на тому столі вималювати вазонок з квітами». Тисячу разів у житті приходить чоловікові і самому йти за такою інтуїцією, і, річ очевидна, вміти тією інтуїцією чужих людей користуватися — це велика й дуже цінна прикмета. Та тільки не знати, чи слово «понятливість» цілком передає ту гадку, бо воно передовсім висловлює здатність розуміти річ і приймати стислу правду, подавану вчителями. Що це не та понятливість чи тямучість, про яку говоримо, — це річ ясна. Питання лише, як передати вразливість на гадку, досвід чи раду людей мудрих? [2, 351].

* * *
Скажіть же тепер самі, чи Ви не чули в серці того голосу ласки Божої, як дзвони кликали до молитви? Чи не обізвалося тоді й сумління твоє, мій Брате милий? Чи розум не показав тобі, ясно як на долоні, що голос, який оце кличе до церкви, до Бога, — це голос Божий? Чи не зрозумів ти тоді, що маєш святий обов’язок за тим голосом іти? А якщо ти коли за цим голосом і не пішов, чи не чув ти в серці, як благодать Божа та власне твоє сумління твій гріх тобі викидали? А гризла, сварила, напоминала тебе [4, І т., 17].

* * *
Мудрість шукає доріг до осягнення цілі. До неї належить усе те, що чоловік власним поступуванням може зробити, щоб осягнути ту мету. Тому мудрість мусить передбачувати ціль майбутню і до тієї цілі пристосовувати теперішнє поступування чоловіка. Те передбачення, яке і поганські моралісти, і християнські схолясти просто називають тим самим словом, якого вживається, щоб означити Боже зарядження, — словом «провидіння», те передбачування будучини є, очевидно, найголовнішим дійством мудрости, бо від нього залежать усі її дії. Вона судить, радить, наказує, а все те робить, пристосовуючи відповідні засоби до відповідної цілі. Щоб і ціль була добра, і засоби щоб відповідали тій цілі, треба того, сказати б, віщого світла, що веде і суд, і раду, і наказ [2, 353].

ДЖЕРЕЛА
1. Письма-послання Митрополита Андрея Шептицького ЧСВВ з часів німецької окупації (друга частина). — Йорктон, САСК, Саnаdа, 1962 — П. П., М. А. Ш.
2. Митрополит Андрей Шептицький. Твори (аскетично-моральні) // Праці Греко-Католицької Богословської Академії. — Рим: Видання Українського Католицького університету ім. Св. Климента Папи, 1978 — АШТ.
3. Твори Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Пастирські листи (2.VІІІ.1899 р. — 7.IX.1901 р.). — Т. І // Праці Українського Богословського Наукового Товариства. — Т. ХV. — Торонто, 1965; Репринтне видання: Монастир Монахів Студійського Уставу. — Львів: Видавничий відділ «Свічадо», 1994 Т. С. Б. М. А. Ш.
4. Церква і суспільне питання. Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність. Документи і Матеріали 1899–1944. — Т. II. Церква і суспільне питання. — Кн. 1. Пастирське вчення та діяльність: За ред. Андрія Кравчука. — Львів: Вид. Отців василиян «Місіонер», 1988 — ЦЦЄ, II т.
5. О. Юліан Катрій ЧСВВ. Терміни Східних отців. — Львів: Вид. Отців василиян, 1988. — ПСО, о. Ю. К.
Підготувала Галина ДОМАНСЬКА
Буде далі

Джерело