Ми мусимо бути черствими,

Щоб думки не рвали дах.

Заплачемо ще за мертвими,

Відчуєм душею жах.

 

Прощаємось, щоб помститися,

Проходим, здається, повз.

Від почуттів закрившись,

Щоб страх серед них не вповз.

 

Ми нині, на жаль, не можемо

Віддати всю шану їм.

Лише коли переможемо,

Закінчаться, як бої.

 

Пробачте матусі сивенькі

Правдиві слова мені –

Не зможуть коти красивенькі

Перемогти в війні.

 

Згадаймо всіх мертвих помином –

Помстою нелюдам злим!

Вся шана загиблим воїнам!

Робота ж і бруд живим…

 

позивний "Поет", писано з передової

24.02.2024

Джерело