Дорогі діти!

Наближається ваш перший Всесвітній день: він відзначатиметься в Римі 25 і 26 травня цього року. Саме тому я вирішив надіслати вам послання, я радий, що ви його отримаєте, і дякую всім тим, хто працюватиме над тим, щоб доставити його до вас.

Скеровую його насамперед особисто до кожного, дорога дитино, бо «ти цінна» в Божих очах (Іс 43,4), як навчає Біблія і як неодноразово показав Ісус. Водночас я скеровую це послання до всіх, бо всі ви є важливими, і тому що разом, близькі та далекі, ви виявляєте прагнення кожного з нас зростати та оновлюватися. Ви нагадуєте нам, що всі ми – діти і брати й сестри, і що ніхто не може існувати без того, щоб хтось привів його у світ, ані зростати, не маючи інших, кому дарувати любов і від кого любов отримувати (пор. енцикліка Fratelli tutti, 95).

Тож усі ви, діти, радість ваших батьків і ваших родин, є також радістю людства та Церкви, де кожен з вас є немов ланкою в дуже довгому ланцюгу, що тягнеться з минулого в майбутнє і охоплює всю землю. Саме тому я раджу вам завжди уважно слухати розповіді дорослих: ваших мам, татів, бабусь і дідусів, прабабусь і прадідусів! І водночас не забувати про тих з вас, ще таких малих, хто вже бореться з хворобами та труднощами, в лікарні чи вдома, про тих, хто постраждав від війни та насильства, про тих, хто терпить від голоду та спраги, про тих, хто живе на вулиці, про тих, хто примушений бути солдатом чи втікати як біженець, розлучений з батьками, про тих, хто не може ходити до школи, про тих, хто стає жертвою злочинних угрупувань, наркоманії чи інших форм поневолення, зловживань. Словом, усіх тих дітей, у яких також і сьогодні жорстоко крадуть дитинство. Прислухайтеся до них, ба більше, прислухаймося до них, бо у своєму стражданні вони говорять нам про дійсність з очима, очищеними сльозами, і з тим наполегливим прагненням добра, яке народжується в серці тих, хто справді бачив, наскільки потворним є зло.

Мої маленькі друзі, щоб оновити себе і світ, недостатньо, щоб ми були разом одні з одними: необхідно, щоб ми перебували в єдності з Ісусом. Від Нього ми отримуємо багато відваги: Він завжди поруч, Його Дух йде попереду нас і супроводжує нас на дорогах світу. Ісус каже нам: «Ось, я все творю нове» (Одкр 21,5); саме ці слова я обрав темою вашого першого Всесвітнього дня. Ці слова заохочують нас ставати спритними як діти у тому, щоб схоплювати новизну, яку Святий Дух пробуджує в нас і навколо нас. З Ісусом ми можемо мріяти про нове людство і дбати про суспільство, яке буде більш братерським і уважним до нашого спільного дому, починаючи з простих речей, як-от вітатися з іншими, просити дозволу, вибачатися, казати «дякую». Світ перемінюється насамперед через малі справи, коли не соромимося робити лише маленькі кроки. Навпаки, наша незначність нагадує нам, що ми є вразливими і потребуємо один одного, як члени одного тіла (пор. Рим 12,5; 1 Кор 12,26).

І ще щось. Насправді, дорогі діти, на самоті ми навіть не можемо бути щасливими, бо радість зростає мірою того, наскільки ми нею ділимося: вона народжується з вдячності за дари, які ми отримали і якими ми, в свою чергу, ділимося з іншими. Коли ж отримане ми залишаємо тільки для себе, а то і капризуємо, щоб отримати той чи інший подарунок, то забуваємо, що найбільшим даром є ми самі, один для одного: саме ми є «Божим даром». Так, інші дарунки потрібні, але тільки для того, щоб перебувати разом. Якщо ми не використовуємо їх для цього, ми завжди будемо невдоволені і нам їх ніколи не буде достатньо.

Натомість, якщо бути разом, то все по-іншому! Згадайте про своїх друзів: як же прекрасно бути з ними вдома, в школі, на парафії, в ораторії, скрізь; гратися, співати, відкривати щось нове, веселитися, всі разом, нікого не залишаючи позаду. Дружба – прекрасна, і вона зростає лише так, ділячись з іншими і прощаючи, з терпеливістю, відвагою, креативністю та уявою, без страху і без упереджень.

А тепер я хочу відкрити вам важливу таємницю: щоб бути по-справжньому щасливим, треба молитися, багато молитися, щодня, бо молитва безпосередньо сполучає нас з Богом, наповнює наші серця світлом і теплом і допомагає нам робити все з довірою та спокоєм. Також Ісус завжди молився до Отця. І знаєте, як Він Його називав? Своєю мовою Він звертався до Нього просто «Авва», що означає «Тату» (пор. Мк 14,36). Робімо й ми так само! Тоді відчуватимемо, що Він завжди поруч. Сам Ісус обіцяв нам це, коли сказав: «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт 18,20).

Дорогі діти, ви знаєте, що в травні ми зустрінемося численні в Римі, саме з вами, що приїдете з усіх куточків світу! Отож, щоб добре підготуватися, раджу вам молитися тими самими словами, яких навчив нас Ісус: «Отче наш». Проказуйте їх щоранку і щовечора, а також у сім’ї, з вашими батьками, братами, сестрами, бабусями і дідусями. Але не як шаблонну формулу, ні! Роздумуючи над словами, яких нас навчив Ісус. Ісус кличе нас і хоче, щоб у цей Всесвітній день ми були разом з Ним головними дійовими особами, будівничими нового, більш людяного, справедливого і мирного світу.

Він, Який приніс Себе у жертву на хресті, щоб зібрати всіх нас у любові, Він, Який переміг смерть і примирив нас з Отцем, хоче й надалі звершувати через нас своє діло в Церкві. Задумайтесь над цим, особливо ті з вас, хто готується прийняти Перше Святе Причастя.

Улюблені, Бог, Який споконвіку нас любить (пор. Єр 1,5), дивиться на нас поглядом найлюблячішого з усіх татусів і найніжнішої з усіх матусь. Він ніколи не забуває про нас (пор. Іс 49,15) і щодня супроводжує нас та оновлює Своїм Духом.

Разом з Пресвятою Марією та святим Йосифом молімося такими словами:

Прийди, Духу Святий,
покажи нам свою красу,
відображену в обличчях
дітей землі.
Прийди, Ісусе,
що твориш все нове,
що є дорогою, яка веде нас до Отця,
прийди і перебувай з нами.
Амінь.

Рим, базиліка святого Івана на Латерані, 2 березня 2024

ФРАНЦИСК

Джерело: VATICAN NEWS

Джерело