Хотілося б сьогодні зібратися біля пам’ятника Шевченку у Луганську, чи Сєвєродонецьку.
Але змушені об’єднуватися онлайн.
Відзначаємо вже 210 річницю, а слова Кобзаря залишаються, як ніколи пророчими.
Ми «окроплюємо кров’ю нашу волю», але, на жаль, не лише вражою – а й кров’ю українців.
За 10 років війни бачимо, – «не вмирає душа наша, Не вмирає воля».
Ми залишаємося єдиними, де б не були – у Серебрянських лісах, у Львові чи закордоном, або в окупації. Ми залишаємося вільним українським народом.
Нацією, яка знає свою історію, поважає Героїв та прагне свободи.
Ми боремось – а, отже поборемо. «Бо з нами правда, з нами воля. Нам Бог помагає».
Наші мужні воїни, сьогодні роблять усе, аби очистити землю від ворога. І, як заповідав Шевченко, – «Кацапа звідусіль женуть! Хай здохне в ямі при дорозі!».
Скоро настане та світла година, коли кожен повернеться до рідних міст, і в «сім’ї великій, в сім’ї новій, вольній» ми виконаємо «Заповіт» нашого Кобзаря та пом’янемо його «незлим, тихим словом».