На окраїні села Домажир, на високій кручі стоїть храм. Наче маяк, який вказує шлях суднам у морі, позолота його купола виблискує сонячні промені, посилаючи людям знак віри, надії і Господньої благодаті. Це сюди кілька століть поспіль, немов на прошу, піднімалися тутешні миряни аби зносити до Всевишнього свої молитви.

У давні часи на цьому розточанському узвишші була деревʼяна церковця Введення Пресвятої Богородиці. Введення Пресвятої Богородиці (1832-1901), Собору Пресвятої Богородиці (1902-1944). Ось яку інформацію у своєму дослідженні про село Домажир подає львівський історик Василь Лаба: «Невідомо, коли в с. Домажирі виникла перша громада християн. Та в акті перевірки парафії 1740 року зазначено, що деревʼяна церква Собору Богородиці стояла на горі, вкрита гонтом. У церкві було 12 богослужбових книг. Біля неї стояла хата пароха з господарськими будівлями. Зрозуміла, що церква стояла тут з давніших часів, колисело було більшим. Мурована сакральна споруда. Хрестова в плані з прямокутними бабинцем, вівтарем, укороченими раменами. Від півночі до вівтаря прибудована невелика прямокутна ризниця. Над четвериком нави зведений світловий восьмерик, завершений шоломовою банею із заломом. Баня увінчана маківкою на світловому ліхтарі. Рамена накриті трисхилими дахами, бабинець, вівтар і ризниця – двосхилими. Цегляні стіни на високому кам’яному цоколі, пофарбовані, завершені профільованим карнизом. Кути виділені сірими вертикальними смугами з імітацією лізенів. Східний і західний фасади завершені кутовими щипцями з ліпниною у вигляді сходинок на західному фасаді. Головний вхід оформлений порталом із кутовим щипцем. Над ним у круглому профільованому обрамленні мозаїчне зображення Богородиці – Одигітрії. Віконні прорізи прямокутні з півкруглим завершенням. На стінах рамен потрійні вікна розміщені в лучкових нішах, на восьмерику – подвійні. Кругле вікно вівтаря заповнене вітражем. Усі вікна металопластикові. Двері нові, дерев’яні, над дверима – сучасний дашок. Внутрішній об’єм поділений поздовжніми й поперечними рядами пілонів, з’єднаних аркадою. Над навою – восьмигранне зімкнене склепіння. В раменах – пласке перекриття. Між навою і бабинцем влаштовані хори на чотирьох стовпах, з’єднаних наскрізними арками. На пілоні ліворуч від вівтаря влаштований дерев’яний амвон. На пілоні бабинця праворуч від входу встановлена майолікова таблиця з нагоди першого з’їзду «Українська молодь Христові» у 1933 році. Стіни по периметру оточені профільованим карнизом, членовані віконними нішами, розмальовані. Стінопис орнаментальний, фігуративний з тематичними біблійними сюжетами. У 2010 – 2012 роках проведено ремонтні роботи екстер’єру та інтер’єру храму. Змінено конфігурацію бані. Покрівлю із листового заліза замінено на булат «під луску». Це нетрадиційний покрівельний матеріал для сакральної будівлі 19 століття. Іконостас чотириярусний. Конструкція стіни горизонтально – вертикальна з високим арковим прорізом над намісним рядом і дугоподібним розташуванням верхніх рядів, декорована накладним різьбленням із позолотою. Іконопис високого професійного мистецького рівня пензля львівського художника А. Манастирського (1878 – 1969). Царські варта ажурно різьблені з мотивом виноградної лози, з різьбленими колонами обабіч. Ікони євангелістів у фігурних рамках. Дияконські двері теж ажурні, різьблення позолочене. Ікони празникового ряду в прямокутних скошених рамах. Апостоли в динамічних ракурсах зображені попарно на повний зріст у видовжених спарених півциркульних рамах. Погрудні парні зображення пророків у круглих медальйонах із ажурним різьбленням. Ікона Бога – Отця у фігурній рамі, завершена хрестом із Розп’яттям. Вівтарі Христа і Богородиці в бокових раменах теж роботи А. Манастирського. Територія оточена огорожею з металевих прутів між цегляними стовпцями. У східній частині огорожі збудована двоярусна дзвіниця стінного типу з арковими проходами в першому ярусі та арковими прорізами для дзвонів у другому. Церква має високу архітектурну й мистецьку цінність сакральної споруди 1856 року. В інтер’єрі церкви збережені твори професійного іконопису роботи відомого українського художника А. Манастирського (1878 – 1969). Будівля церкви відповідає всім критеріям пам’ятки архітектури місцевого значення. У східній частині огорожі збудовано двоярусна дзвіниця стінного типу з арковими походами в першому ярусі та арковими прорізами для дзвонів у другому. Офіційно культова споруда разом з камʼяною дзвіницею була Домажирською сільською радою безоплатно передана громаді УГКЦ 2 листопада 1994 року. 20 червня 2016 року громада відзначила 150-ий ювілей свого храму. Цей урочистий день вже зафіксований у новітній історії села Домажир. Про нього ще довго оповідатимуть батьки дітям та онукам. І нині з високої гори над Домажиром виблискує позолотою Собор Пресвятої Богородиці.

Джерело: Кураш Р. Слободян В. Чорновол І. Каталог пам’яток історії та культури Яворівського району Львівської обл.// Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2003. – С. 582.

Джерело:Джерело: Володимир Дацко «Молитвениці наших предків.Львів:Логос,2018.

Джерело