За апостольським читанням

Ді. 1 зач.; 1, 1-8

«Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі». (Дії 1, 8)

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри, ці слова з Діянь святих апостолів є останніми словами Воскреслого до своїх учнів перед тим як Він вознісся на небо. Після страждань, смерті і славного воскресіння Спаситель дає напрямні своїм учням і апостолам, а через них і кожному з нас, якою має бути місія людини в цьому світі – свідчити живого Бога, який об’являється через своє створіння і нести життя в цей світ.

«Приймете силу Святого Духа» — Дух Святий зміцнює і провадить нас

Сповнення серця людини силою Святого Духа може мати великий вплив на формування її екологічної свідомості. Адже ми, наповнені дарами Святого Духа отримуємо не лише внутрішню міць для духовного росту, але й покликання стати свідками великої та непохитної любові до створеного Богом світу. Із цим покликанням приходить також і відповідальність за збереження природних ресурсів, які є даром Божим для нас і майбутніх поколінь.

Подивіться навколо – природа розквітає у всій своїй красі, вона є джерелом життя та джерелом натхнення для кожного з нас. Але разом з тим ми також бачимо, як жахлива війна чи безтурботна і безвідповідальна людська діяльність негативно впливають чи навіть знищують цілі природні екосистеми. Забруднене повітря, заміновані поля, знищені ліси, засмічені річки та озера, – це лише кілька проблем, з якими стикаємося сьогодні. А ще – загроза для українських міст і містечок залишитися без елементарних засобів для існування: води, електрики, їжі, тощо, – спонукає нас до переосмислення цінностей людського життя і застанови над особистим покликанням. В комплексі все це спонукає діяти в інтересах всього створіння, а не тільки власних потреб.

«Будете моїми свідками» — покликання всіх християн свідчити про Христа.

Святий Дух зміцнив апостолів, дав їм відвагу й мудрість, щоб свідчити про Христа перед усіма.

Але чи можемо ми бути свідками Воскреслого Христа чи животворної краси природи, якщо сіємо навколо себе смерть та руїну? Чи можемо ми передати майбутнім поколінням дар життя у всій його розмаїтості, якщо ми не дбаємо про нього сьогодні?

Природа є частиною Божого створіння, і ми, як «вінець» цього створіння, маємо Богом даний обов’язок бути її мудрими управителями. Кожен може здійснювати це через прості дії: мінімізуючи використання пластику, вимикаючи зайве освітлення чи електроприлади, впроваджуючи енергоефективні технології, сортуючи відходи, раціонально використовуючи кожен клаптик землі, долучаючись до прибирання водойм чи насадження лісів.

Людина, яка відчуває силу Святого Духа, бачить в природі, яка потребує захисту та опіки, відображення Творця, котрий теж потребував людської допомоги на Хресній дорозі. Від нас залежить, чи ми будемо й надалі пасивними спостерігачами чи активними учасниками діла відкуплення всього створіння й побудови Царства Божого на землі.

«Аж до краю землі» — актуальність євангелізаційної місії у світі

Вказівка «аж до краю землі» повинна ставити це питання перед учнями Ісуса всіх часів і має завжди спонукати їх виходити за межі звичного середовища, щоб нести свідчення про Нього. Екологічне покликання людини теж не має меж – від Єрусалиму до краю землі – повсюди і всі люди мають дбати про свій спільний дім. Особливо ми, християни, маємо бути свідками у всіх сферах життєдіяльності не лише величі та милосердя Божого, але й цінності та дбайливого ставлення до Божих дарів.

Утвердження когось в тому, що природа є Божим створінням, може сприяти розвитку поваги і пошани до неї. Відчуття захоплення і вдячності за кожну створену річ може стати підставою для більш гармонійних взаємин з Богом, ближнім та всім створінням.

Також сприйняття природи як дару від Бога та відчуття відповідальності перед Ним можуть вдосконалити відносини людини з природою та підтримати створення більш стійкого та гармонійного світу.

Нехай ми, скріплені вірою у Воскреслого Христа та очищені силою Святого Духа, станемо справжніми Божими управителями цього світу, бо через віру та дії ми є світлом для світу, що нас оточує. Амінь.

Підготував о. Михайло Дзуль, референт Бюро УГКЦ з питань екології Івано-Франківської архієпархії.

 

 

 

За Євангельським читанням

Йо. 1 зач.; 1, 1-17

Споконвіку було Слово, …

Ним постало все, і ніщо, що постало,

не постало без нього. (Йо1, 1-3)

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дорогі браття і сестри!

Згідно з переказом, св. Кирило, автор нашого алфавіту, розпочав перекладати Святе Письмо слов’янською мовою саме з Євангелія від Йоана. Таким чином, понад 1150 років тому нашим предкам «двері віри» були відчинені саме з перших слів сьогоднішнього читання: «Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було – Бог» (Йо 1, 1).

Слово-Логос споконвіку було з Богом-Отцем одно (Йо 1, 1-2; 10, 30), і воно – єдиний посередник усього творчого акту (Йо 1, 3), при якому постали небо, і Земля, і людина, і все живе й неживе. Той факт, що Логос бере активну участь у творенні світу, означає, що все сотворіння є актом об’явлення Бога, тобто несе в собі слід Слова (Мудр 13, 1,5; Рим.1:19-20). Галилей ще 400 р. тому говорив про дві книги: Біблію й завжди розгорнуту книгу природи. Часто про «неписану і найбільшу книгу» об’явлення Творця, яку кожна людина може «читати», писав й Андрей Шептицький та його душпастирі-сучасники, зокрема на сторінках «Місіонаря»: «Такою книгою є великий світ Божий: небо, земля, море, то якби величезні, незміримі картки тої великої книги, а все сотворіння Боже що в небі і що на землі і що в морі, то все є якби літери і слова в тій книжці. Треба тільки вміти читати.  … аби з кожного сотворіння брати собі причину Господа ліпше пізнавати і ліпше любити і ліпше Єму служити. … світ цілий пригадує нам Сотворителя свого і Єго силу і Єго красоту і Єго доброту, і кожде сотворіння світа пригадує нам того Отця Небесного. … велика, хоч неписана і недрукована книга – Світ Божий» (1897).

– «… ні одна [книга у світі] не промовляє до нас такою мудростію, як книга, що єї сам Сотворитель написав своїми творами у вселеннім світі. Світ і єго твори, се книга, що день і ніч стоїть отворена перед нашими очима. Розумний чоловік вичитує з сеї книги, як безконечно мудрим мусить бути Творець сего великого світа, яка безмежна Єго доброта і красота і безгранична Єго сила і всемогучість. … душа кличе: достойно і праведно єсть: Тебе, Боже, величати, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тебе благодарити, Тобі поклонятися…». І найбільша мудрість, яку з тої книги Божих сотворінь розумна душа повинна вичитати: Тобі, Боже, служити хочу в любови, як служить Тобі вся вселенна, бо Ти оден є і Мудрість безконечна, і Доброта безгранична, Красота безмежна і Сила всемогуча…» (1920).

Отож, кожен покликаний осягнути велич, могутність, доброту й красу нашого Бога через сотворений Ним світ. «Читаючи» першу книгу об’явлення, зможемо наповняти своє серце любов’ю і вдячністю до Бога-Творця. Мандрівки в гори, ліси, заповідники, парки, дитячі табори та сімейні вікенди на лоні природи, молодіжні еко-прощі тощо – це найоптимальніші способи такого «читання».

Євангелист Йоан вважається богословом «нового творіння», адже від першого й до останнього вірша запрошує кожного з нас зустрітися з Воскреслим, бо саме в Ньому є справжнє життя і світло. Бо воскресіння вже тепер можемо побачити: у Божій благодаті, у добрих і рясних плодах християнського життя, через покаяння з гріхів (у т.ч. й екологічних). Адже правдиве християнське життя – це життя воскреслого Христа в серцях і душах християн (Флп 3, 10-11). Бо, як проповідував св. Максим Ісповідник, «людина може перетворити у рай всю землю лише тоді, коли вона буде носити рай у собі». Оновлення творіння: «От, нове творю все» (Од 21, 5) – починається від воскресіння Христа і продовжується в духовному відродженні й оновленні кожного з нас: «Коли хтось у Христі, той – нове створіння» (2 Кр, 5, 17).

Свято Пасхи – це свято відродження та відновлення людини до її первозданного образу й подоби, яка була дана їй Богом-Творцем у раю та,  зранена і спотворена гріхом, стала врешті вбивцею і руйнівником. Христос, немов пригадуючи, що все було сотворене Словом (Бут 1; Йо 1, 3), неодноразово демонструє важливість і силу промовленого Слова, оздоровляючи й зціляючи, виганяючи бісів і воскрешаючи мертвих, впливаючи цим також і на природні стихії, дерева, тварин і риб. Для чого ? Аби показати, що слово любові, добра і благословення, промовлене людиною з вірою, може подібним чином творити чуда і впливати позитивно як на людей, так і на навколишній світ-природу, зціляючи, оздоровляючи і навіть воскрешаючи. Натомість негативні слова-прокльони, тобто гріхи, також матимуть вплив, але вже руйнівний – як на людей, так і на сотворіння (Мр, 11, 12-25; Мт 21, 18-22), яке через наші гріхи, зокрема й екологічні, «понині стогне і страждає у тяжких муках (Рим 8, 22)». Тому й не дивно, чому у світі стільки природних катаклізмів і стихійних лих. Чимало сучасних досліджень змін структури води чи росту рослин залежно від людських слів та намірів тільки підтверджують вищезазначені істини. Тому від кожного з нас, від наших мотивів-рішень-діянь і врешті конкретних слів безпосередньо залежить  стан того середовища, у якому проживаємо, – сім’я чи спільнота, село чи місто, наш спільний Дім-Земля.

Церква навчає, що остаточна мета всесвіту – Божа повнота, досягнута Воскреслим Христом. Тобто всі створіння рухаються вперед, з нами і через нас, до спільної цілі, якою є Бог як єдиний володар Всесвіту (Пс 24, 1; Втор 10,14; Лев 25, 23), Котрий все сотворене любить і радіє цим (Пс 104, 31), знає і пам’ятає (Лк 12, 6), обіймає і просвічує, присутній у кожному творінні (1 Кор 15, 28). Одна з головних місій людини – привести всі створіння назад до їх Творця, плекаючи братерські відносини з ними за прикладом св. Франциска з Асижу (енцикліка «Славен Будь», 83, 100, 221), визнаючи за всіма живими істотами притаманну їм цінність у Бога, адже «самим фактом свого існування вони Його благословляють і славлять» (Пс 148,3-5; ККЦ 2416), живуть для Нього (Лк 20, 38), стають видимою іконою невидимого Бога.

         Від сьогодні й упродовж усього року кожна неділя є днем Воскресіння, днем пригадування і прославлення Воскреслого Христа. Кожна неділя для нас має стати днем зцілення наших стосунків з Богом, з нами самими, з іншими та навколишнім світом (енцикліка «Славен Будь», 237). Недільний відпочинок, центром якого є Євхаристія, дає людині змогу побачити себе не як центр Всесвіту та абсолютним володарем усього сотвореного, а радше навпаки – вкотре детронізувати себе, поглянути на себе як «останнє з черги творіння», яке покликане піклуватися про природу та бідних, змінивши матеріалістичну й утилітарну ментальність на почуття відповідальності за спільний Дім та всіх його мешканців. Людське призначення і щастя полягає в прославі свого Творця. Увесь світ є храмом Бога живого, місцем Його прославлення. Таким чином, людина й усе творіння покликані спільно прагнути творити «Царство Божої слави» на засадах любові й гармонії між Творцем та Його творінням, яке розпочинається саме з неділі, зі «Свята Божого творіння» (Юрген Мольтман).

Отож, підсумовуючи, пам’ятаймо: як після лютої зими приходить гарна весна, а тепле сонечко й весняний дощик пробуджує в землі різні трави й квіти, як після тяжких подвигів Великого посту настає світлий і радісний празник Воскресіння, так нехай у наших серцях і душах Божа ласка спричинить після дошкульного морозу гріха теплу й радісну весну нового й правдиво християнського життя, а після щирого покаяння у святій Тайні Сповіді нас наповнить правдива радість Воскресіння з молитвою-прослави на устах:

Ісусе, Сину Божий, у Тобі все постало.

Ти воплотився в лоні Марії, нашої Матері,

Ти став частиною цієї землі і дивився на цей світ людськими очима.

Сьогодні Ти живеш у кожному творінні, у воскреслій славі Твоїй.

Будь Прославлений..! 

ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!

Підготував о. Сергій Довба, референт Бюро УГКЦ з питань екології Львівської архієпархії.

 

Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.

Джерело