Ти попросила б у нього, і він дав би тобі води живої.

Йо 4,5–42

Зустріч самарянки з Ісусом можна назвати розмовою та дорогою людини до щастя з Богом. Євангелист Іван показує нам спосіб, який використовував Ісус, щоб увійти до серця людини й дарувати їй щастя. До криниці Якова прийшли двоє осіб: Христос і жінка-самарянка. Таким чином Бог наближається до людини, а людина – до Бога. Одна самарянка прийшла до криниці Якова, щоби набрати води, а Ісус просить у неї дати напитися Йому. Ось перша правда про щастя. Ісус спершу являється жінці не як той, хто дає, але як той, хто просить. Щоб Бог дав нам потрібний дар, треба бути готовим отримати його, очистити своє серце правдою та любов’ю і з довірою відкрити серце Христові.

У розмові з жінкою Спаситель проявляє надзвичайну людяність. Він також потребує людської допомоги і підтримки. Христос потребує води, якою є наша готовність до навернення, і просить про неї з великим смиренням. Юдеї ставилися до самарян як до нечистого народу, нижчого від них, не хотіли підтримувати з ними жодних стосунків. Натомість Ісус ставить Себе нарівні з цією жінкою, не вивищує Себе й не принижує її через гріхи.

Жінка-самарянка старалася жити вірою в Бога. Вона чекала зустрічі з кимось, хто допоміг би їй знайти відповідь на питання віри. І цю відповідь отримала від Ісуса Христа. Самарянка знайшла когось, хто побачив її у дусі любові, дав їй зустрітися з правдою про себе. Не осуджував, а дав зрозуміти, що вона — це не лише її помилки. Є шанс змінити життя на краще. Якщо Бог мене не засудив, чому я маю боятися засуду інших? Бог просить також нас не боятися труднощів.

Господь сидів біля криниці Якова, бо Він спраглий любові. Євангелист Іван показує, як сильно Бог хоче заспокоїти найбільше прагнення людського життя – любові. Прагнення Бога – дарувати любов і прагнення людини – знайти правдиву любов зустрілися у полудень біля криниці. В усій Своїй чутливості до потреб людини Бог хоче бути для неї джерелом вічного життя і щастя. Він може дати їй живу воду, здатну назавжди втамувати спрагу: Свою Божественну любов.

Розмова Ісуса з самарянкою показує, що дорогою до любові та щастя є правда. А об’являє та наповняє нас правдою Святий Дух. У пошуках щастя треба дотику Святого Духа, Який відкриє нам правду про любов Бога, звільнить від страху та зродить у серці довіру до Нього. Без Духа жодне серце ніколи не знайде сил залишити дорогу гріха й стати на дорогу Божої правди й любові.

Щоб навернути себе чи когось, ми завжди повинні бути наповнені Святим Духом. Адже це Він має можливості торкнутися серця в слушний момент і відкрити його, щоб розпочався справжній діалог спасіння людини з Богом.

Якось в жарку пору року один чоловік побачив мудреця в теплому одязі і почав сміятися з нього. Коли у цього чоловіка сталося горе, йому порадили піти до мудреця, оскільки лише він знав, як допомогти. Прийшовши до нього, чоловік побачив, що в його будинку панує свято. Старець вийшовши до людини, сказав: ,,Коли ти побачив мене в теплому одязі у спеку, ти сміявся, порахувавши це недоречним. Тепер ти відчув, яке недоречне твоє горе в святковій ситуації. Моє горе (моя хвороба) здалися тобі смішними, а над твоїм горем сміється доля. Свою хворобу ти створив сам, і я не в силах допомогти тобі. Навчися чужому горю співчувати, а чужому святу радіти, і тоді ти будеш вилікуваний. Біди й хвороби не наздоженуть тебе, а свята будуть супроводжувати тебе на твоїй життєвій дорозі…..

Ісус під час діалогу з самарянкою показує їй, де вона насправді може знайти своє щастя. Він делікатно розкриває їй правдиве джерело її щастя – Божу любов. Отже, про своє щастя варто розмовляти з Тим, хто його для тебе прагне і може дати, з Ісусом! Людина щаслива, коли має в душі постійну радість і спокій. Радість та спокій від земних речей тривають короткий час, часто змінюються, тому не приносять глибокого щастя. Натомість Бог і Його любов не змінюються, тому наповняють душу людини постійним спокоєм і радістю – справжнім щастям. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело