15 серпня, на празник Успення Пресвятої Богородиці, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав храм Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора. У співслужінні о. Богдана Добрянського (декана Самбірського і адміністратора парафії), о. Михайла Николина (декана Старосамбірського) та місцевого духовенства, архиєрей очолив святкову Божественну Літургію.

Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що у празник Успення Пресвятої Богородиці ми зібралися у храмі, щоб випросити через заступництво Богоматері благодать Божу для нашого народу, держави, нашого воїнства (див. повний текст проповіді).
Відтак єпископ пригадав давню традицію Церкви святкування празника Успення Пресвятої Богородиці і прагнення апостола Томи попрощатися з Дівою Марією. «Традиція Церкви, яка від апостольських часів засвідчує, що коли Діва Марія закінчила Своє земне життя, Її тіло було покладене до гробу. Апостол Тома, запізнившись, прагнув попрощатися з Пречистою Дівою Марією, але коли апостоли відкрили гробницю, Її тіла у гробі вже не знайшли, бо в день Успіння тіло Пресвятої Богородиці разом із душею було взяте Ісусом Христом на небо» – сказав проповідник.

Далі владика Ярослав наголосив, що «життя майбутнього віку, якого ми ще тільки очікуємо, для Богородиці вже настало. У день Успення сповнилося пророцтво псалмоcпівця Давида про майбутню Царицю: “Стала Цариця праворуч тебе, у ризи позолочені одягнена, прикрашена”(Пс. 44, 10)». За словами проповідника, у цей святковий день Богородиця не перестала бути Матірʼю тих, що живуть на землі. «Тому в наших богослужіннях ми часто звертаємося до Неї словами: “Пресвятая Богородице, спаси нас!”», – зазначив єпископ.

Роздумуючи над безмежною любов’ю до Пресвятої Богородиці християн усього світу, проповідник крізь сторінки Старого і Нового Завітів показав паралель між Дівою Марією і Кивотом Завіту. Пригадавши історію і значення Старозавітнього Кивоту, владика зазначив, що «Марія як Новозавітній Кивот є місцем перебування Бога на землі. Вона стала священною посудиною для Воплоченого Слова – Законодавця Благодаті, Хліба Життя і правдивого Первосвященика. Діва Марія є Новим Кивотом Завіту, а Ісус – Новим Давидом. Він возносить Її на небо, щоб вона завжди була з Ним у небесному храмі. Якщо старий Кивот був святим і не піддавався зіпсуттю, то тіло Марії, Нового Кивоту, повинно бути не тільки святим, але й вільним від тління після смерті. Саме в тілі Марії “Слово стало тілом” (Йо. 1, 14). Тому доречно, щоб Її тіло, справжній Кивот, було вознесене до небесної Святая Святих».

Крім того, єпископ зазначив, що навіть сьогодні існують спроби віднайти втрачений Кивот. Проте «у Новому Завіті чітко говориться, де саме знаходиться справжній Кивот – «на небі» (пор. Од. 11, 19). Старий Кивот був перевищений новою оселею Бога – Дівою Марією, Матір’ю воплоченого Сина Божого. Завдяки Божій благодаті, вона була збережена від тління і вознесена до небесної Святая Святих, щоб бути з воскреслим Спасителем на віки» – пояснив владика Ярослав.

У сьогоднішнє свято ми досвідчуємо кінцеву мету, якої кожен із нас може досягти через Божу благодать – воскресіння з мертвих і вічне життя з Богом. «Закінчуючи своє земне життя, ми не відходимо в порожнечу − на нас очікують. Богомати супроводжує нас на цьому шляху, заступається за нас − і це є радістю нашого життя і радістю нашої надії», – додав проповідник.

На завершення проповіді владика пригадав, що століттями український народ звертався до Богородиці про захист від ворога, але з 24 лютого 2022 загроза рашистського агресора стала надзвичайно смертоносною і кровавою. За словами владики, у ці важкі часи ми повинні звертатися до Марії з молитвою і надією. Вона є нашою Небесною Матір’ю, яка не залишає свого народу у часі випробувань. «Військо, яке мало з собою старозавітний Кивот, під час бою було непереможне. Пам’ятаймо, що Марія як Новий Кивот просить Господа про перемогу і справедливий мир. Вона захищає нас своїм покровом, веде нас у нашій боротьбі і допомагає нам зберігати віру і надію під час війни. Як ізраїльтяни вірили, що з Кивотом Завіту вони непереможні, так і ми повинні вірити, що поруч з Пресвятою Богородицею ми здолаємо всі труднощі», – закликав владика.

Після завершення богослужіння владика Ярослав пригадав славного краянина єпископа Івана Снігурського, який навчався у Самборі і зробив значний вклад для просвітництва Божого люду на Прикарпатті. Владика також подякував о. Богдану Добрянському і всім священнослужителям парафії за душпастирську опіку над цим відпустовим місцем і привітав вірних з величним святом.
Богослужіння завершилося молитвою за Україну.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Світлини Преслужби СДЄ

Джерело