Жартуй, копай, молись, кохай – такі пріоритети та головні завдання ставить сьогодні перед собою прикордонник-зв’язківець Андрій на псевдо «Худий».

Для військових зв'язок – це одна з ключових умов успішного виконання завдань, а також можливість навіть з нуля додзвонитися до рідних та заспокоїти: «я живий, все 4.5.0».

За словами Андрія, зв’язківець має бути технічно грамотним, спокійним, врівноваженим, а головне – винахідливим! Адже, попри час високих технологій, ситуації на війні бувають дуже різними й непередбачуваними та важливу роль у розв'язання проблем, які виникають відіграють фахові кмітливість та вправність. Прикордонник згадує, як завдяки тому, що ними у найкоротші терміни було організовано надійний радіозв’язок, вдалося вчасно евакуювати з поля бою важкопораненого побратима. У такі хвилини розумієш, що на війні не буває дрібниць, до виконання усіх завдань потрібно підходити відповідально. Головне, щоб поруч були надійні люди, а на таких наша українська земля багата!

Андрій доєднався до прикордонного відомства у 2020 році. Першим місцем його служби став Мукачівський прикордонний загін. Впродовж останніх двох років Андрій виконував завдання у зоні проведення бойових дій.

24 лютого 2022 року «Худий» серед перших вибув на доукомплектування одного із бойових підрозділів, який був сформований для відбиття навали російських загарбників.

Впродовж місяця він разом із побратимами проходив бойове злагодження, а далі усі разом поїхали в Чорнобиль, де на той час зберігалась небезпека повторної спроби наступу ворожих з’єднань.

На місці розташування їх підрозділу довелося з нуля облаштовувати позиції, забезпечувати зв’язок та здійснювати заходи з відновлення електроенергії та стільникової мережі.

Далі був Донецький напрямок… Васюківка, Слов’янськ, Краматорськ, Рай – Олександрівка, Селезнівка …  

Головним завданням зв’язківців було встановлення старлінків, радіозв’язку та забезпечення дротового зв’язку. Доводилося багато копати. «У броніку копати важко, а без броніка страшно», – жартома згадує Андрій та додає, – гумор на фронті рятував, надихав та об’єднував. А ще,– зазначає герой, – неабияк надихала дружня атмосфера у колективі, готовність більш досвідчених товаришів по службі допомогти, пояснити, навчити та підтримати. Багато чого доводилося робити вперше, коли виходило все налагодити та досягти безперебійної роботи приладів – це неймовірно тішило».

 Допомагали знання та навички, отримані під час підготовки. Попри складність, той період свого життя прикордонник згадує із вдячністю та теплотою.

«Наш командир, полковник Вовк Олег Омелянович, міг гори звернути заради нас, відповідно і віддача кожного бійця була такою ж! Дуже важливо усвідомлювати, що до твоєї думки дослуховуються, що ти вагома «частинка» підрозділу. Для Олега Омеляновича кожен військовослужбовець надцінний і надважливий!»

Щоранку увесь підрозділ ставав до спільної молитви.

Батько Андрія священник, а тому він змалку щиро вірить у Бога та переконаний, що саме гарячі молитви його побратимів стали запорукою повернення їх підрозділу із зони бойових дій без втрат.

Після закінчення війни «Худий» планує продовжити службу у війську. Він впевнений, що Україна переможе та усі українці завзято відбудовуватимуть зруйновані ворогом міста і села. А ще прикордонник мріє збудувати свою власну міцну родину. Під час однієї з ротацій Андрій зробив пропозицію своїй коханій! Дівчина відповіла – «так»!

Отож, попри усе, попереду у «Худого» багато серйозних планів, один з яких щасливе подружнє життя у мирній країні, й, заради здійснення задуманого, він готовий на все!

 

Джерело