8 вересня 2024 року, у день свята Різдва Пресвятої Богородиці Преосвященний владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії відвідав з пастирським візитом село Грабовець біля Стрия, де з нагоди 100-ліття храму очолив Архиєрейську Божественну Літургію. В часі богослужіння єпископ уділив дияконські свячення Мар’яну Бліхарському та Андрію Семчишину.  Перед входом до храму владику Богдана зустрічала чисельно зібрана парафіяльна громада та запрошені священнослужителі на чолі з парохом – отцем Зеновієм Федьковичем.

У своїй проповіді владика Богдан відзначив, що час у якому був збудований храм був нелегким, однак вірні обєднувалися, відаючи все, що мали для того, щоб молитися, слухати Слово Боже та приймати Святі Таїнства у своїй рідній церкві: “Якщо спробувати відчути атмосферу сьогоднішного свята у поєднанні з подіями сторічної давнини, то можемо стверджувати, що це свято вірності… Люди думали про церкву, думали, як збудувати дім Богові. Вони залишалися йому вірні. Вони думали, де вони можуть слухати Слово Боже і зберігати його, де вони можуть передати грядущоим поколінням правду про розрізнення того, що є добро і зло. Без церкви, без священика вони чулися сиротами. І зробили все для того, щоб цей храм був збудований. І тому десь в особливий спосіб для них стало знаменним освятити цей храм в честь Різдва Пресвятої Богородиці, бо та вірність для них була ціллю їхнього життя”.

“Святкуємо сьогодні свято вірності – Різдво Пресвятої Богородиці. Відзначаємо день, коли народилась та, яка відкриває для нас Христа. І чуємо сьогодні в церковних піснеспівах «Йоаким і Анна з неслави бездітності». В той час не мати дітей було проблемою, але вони могли у тому всьому бути вірними, у всьому, що б не відбувалося, вони ходили перед Богом бездоганно. Сьогодні ми можемо сказати, що це були ті, котрі любили Церкву. Що б не було, вони знали, що Бог є вірний, вірний слову, і що якщо Він сказав то слово, то по тому слову треба жити… І тому, сьогодні Богородиця нас вчить вірності. Будучи вірним Слову Божому, дати Йому місце, сходити на нас, щоби Слово Боже в нас замешкало. Тому що Марія настільки стала єдина з цим Словом, що воно в ній замешкав, настільки віддала себе Йому”.

Ми можемо часом казати “Я не розумію нічого в тому слові і тому не читаю”. Ну, якщо я не читаю, то тим більше не зрозумію. Але якщо я буду читати і зберігати його в своєму серці, то я тим самим таким чином буду лагодити драбину, по якій Бог зійде в моє життя. Чи ми все зрозуміли відразу? І Марія не розуміла всього. Не розумію, але приймаю і тоді, коли то слово Боже замешкає в мені, то віра буде зростати. Ми тоді стаємо причасниками Божої природи, бо тільки приймаючи Слово Боже, зберігаючи Його, ми можемо приймати Ісуса… Коли ми, будучи вдячні тим будівничим цього храму, тим минулим поколінням, які думали про нас, про сьогоднішній наш день, мріяли і ту мрію здійснили, можемо сказати, що часами не маючи високих освіт, вони могли уже жити для нас. Тому, що Боже Слово у них випромінювало”,– продовжив єпископ.

В контексті неділі перед Воздвиженням, владика Богдан зазначив, що “коли ми говоримо про Різдво Христа, про Різдво Богородиці, Різдво Івана Хрестителя, воно завжди зв’язано з терпінням. Ісус, щоб все це пояснити, закріпити не знайшов нічого іншого, тільки те, що перед своїми страстями міг сказати “журба жінці, коли година її прийде, коли має родити дитятко, як вродить дитятко. І від того, що дитя народилося, пам’яті про смутку вже немає”. Само терпіння не має сенсу, якщо ми не будемо мати у свідомості, що кожне терпіння це народження когось чи чогось нового. Якщо подивитись на будівничих, цього храму, то багатьх з них повиселяли до Сибіру, багатьох розстрілювали москалі… Але з думкою про майбутнє, що їхня жертва не є даремна, що все це не є даремно. І тому, коли ми хочемо, щоб щось в країні було добре, ми маємо сказати Богові “так” через Боже Слово, через вірність Йому і через надання нашим терпінням сенс, що з них народжується хтось новий. Бо ті, котрі воювали і вони не зазнали поразки. Вони були на щиті, але не переможені. Ми з них народилися. І тому ми можемо сказати, що Різдво Богородиці і кожне Різдво позначене терпіннями, має сенс”.

“Пречиста Діва Марія прийшла на цей світ, щоб бути вірною Божому Слову. І сьогодні Вона хоче, щоб ми залишилися вірними Її Синові. “Все, що Він каже, то робіть”. Нехай цей день Різдва Пречистої Діви Марії стане для нас ще одним народженням, народженням нас самих. Даймо себе відродити як спільнота, як Церква, як народ. І тоді справді ми відчуємо, що це Бог перемагає в нас”, – сказав владика Богдан завершуючи проповідь.

Після Анафори розпочалися дияконські свячення. Кандидатів введено у святилище через Царські Двері і три рази обведено навколо престолу. Потім вони стали на коліна перед престолом, а єпископ прочитав таїнозвершувальну молитву, просячи Бога сповнити новопоставлених дияконів, вірою, любов’ю, силою та святістю для належного служіння спільноті. На знак цього служіння, владика Богдан вручив дияконам Мар’яну і Андрію дияконські ризи, служебник і кадильницю.

По завершенні Літургії, єпископ привітав усіх парафіян з ювілеєм храму, вручив подячні грамоти жертводавцям і добродіям, а новопоставленим дияконам, побажав завжди бути вірним своєму служінню до якого Господь їх покликав. У свою чергу отець Зеновій Федькович висловив вдячність владиці Богдану за візит та спільну молитву. На завершення відбулося водосвяття та обхід навколо храму під час якого владика Богдан окропив присутніх свяченою водою.

Пресслужба Стрийської єпархії
Фото: Олег Ковердан

Джерело