Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?

Мт 22,1-14

Притчею про весілля царя для сина Ісус показує правду про спасіння, що кожну людину створив Бог і всі ми покликані до життя вічного в небі. Це запрошення до перебування з Богом у Царстві Небесному здійснюємо через Хрищення. Цією притчею Христос уточнює одну умову, що для спасіння недостатньо самого запрошення, потрібно ще бути вибраним для участі в Божому Царстві. Вибраність має два прояви. Після Хрищення ми повинні вибрати Бога єдиною основою свого життя та джерелом добра. А також мати весільну одежу, тобто Божу любов у серці, справедливість, милість і святість Царства Божого – ці знаки присутності Бога в собі. Оскільки Бог є любов’ю, то саме любов тісно єднає нас з Ісусом і запевняє перебування з Ним у небі.

Наше приготування до життя вічного відбувається з допомогою особистої молитви, Літургії, Святих Тайн, виконання заповідей та Божого Слова. У праці над освяченням і спасінням недостатньо самих проявів побожності, а ще необхідно наповнити їх духом віри та любові. Бо Ісус оцінює наше життя й дає нагороду вічності не лише по вчинках, а дивиться також на серце, з яким духом ми виконували заповіді: з обов’язку чи з любові.

Весільну одежу любові здобуваємо не тільки молитвою, а також добрими вчинками віри й любові до Бога та ближніх. Про важливість учинків пише апостол Яків, що ,,Віра без діл мертва”, не приносить спасіння. Подібно говорить Ісус: ,,Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі (Мт 7,21), ,,Той, у кого мої заповіді і хто їх береже, той мене любить. Коли хтось мене любить, той слово моє берегтиме й злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього і в ньому закладемо житло” (Йо 14, 21,23).

Одного разу учні запитали Спасителя про спасіння людей: ,,Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” (Лк 13,23) І Він відповів їм: ,,Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять” (Мт 7,13-15). Дорогою до Божого Царства та можливістю придбати весільну одежу любові є теж покора й терпеливість, які свідчать про те, що виконуємо Божу волю, а не свою, йдемо в житті за Христом, а не за власними бажаннями, через які можемо втратити спасіння душі. Тому каже апостол Яків, що ,,Бог гордим противиться, смиренним же дає Благодать. Смиріться перед Господом, і Він вас підніме” (Як 4,6,10). Важливість покори й терпеливості в здобуванні Божої любові Ісус пояснює словами: ,,Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і І де я, там і Слуга мій буде” (Йо 12,25,26). Подібною є народна мудрість: ,,Хто терпен, той спасен”.

Читаючи Євангеліє, пізнаємо, що Христос словами та вчинками об’являє милосердну любов Отця. Притчею про весільну гостину Ісус показує, що правдива любов також справедлива. Бог любить праведних і грішників, але істота Божої любові полягає в тому, що Господь прагне кардинальної переміни всіх грішників. Хоч Бог є добрим Батьком, але Він не може допустити таких людей до участи у святкуванні на честь Свого Сина, якщо вони не бажають змінюватися… Якщо ми відмовляємося від вбрання любові, святості, значить, нам не місце на бенкеті Божого Сина.

Отож, бачимо, що Ісус завжди готовий допомогти нам придбати весільну одежу любові. Лише маємо проявити бажання і готовність прийняти Божу любов. У притчі ніде не вказано, що гість був бідний і не мав часу вдягнутися як належить. На Сході існував звичай (притаманний також іншим епохам стародавнього світу), що цар сам роздавав гостям святкову одежу, отже, чоловік без святкової одежі свідомо знехтував царським даром і сам засудив себе на муки в темряві кромішній. Притчею про весільну гостину Христос закликає нас до відповідальності за своє життя та правдивої побожності, наповненої любов’ю, яка запевнить нам участь у Царстві Небесному. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело