10 важливих кроків на шляху до кліматичної нейтральності України
Наразі перед Україною стоять нові виклики і важливі задачі: відновлення критичної інфраструктури, забезпечення енергетичної безпеки країни, подальша імплементація законодавства ЄС. І не зважаючи на те, що війна продовжується, а фінансові та людські ресурси обмежені, українці вже працюють над плануванням відбудови України. Цей процес повинен бути узгоджений з приєднанням до Європейського Союзу та цілями Європейського Зеленого курсу (European Green Deal) – економічної програми, що має зробити Європу кліматично нейтральною до 2050 року. Це важливо, адже у жовтні 2020 року уряд України публічно оголосив про готовність приєднатися до реалізації Європейського Зеленого курсу, а 25 червня 2024 було розпочато офіційні переговори про вступ між ЄС та Україною. В рамках цього передбачено впровадження європейського законодавства, зокрема, – амбітної кліматичної політики, заходів з адаптації до зміни клімату, розвитку відновлюваних джерел енергії, сучасних енергоефективних та низьковуглецевих технологій, стійкої мобільності та сталого сільського господарства. Нижче ми розглянемо, які кроки є важливими для України в цьому контексті та що варто покращити на шляху до кліматичної нейтральності.
1. Кліматичне законодавство з амбітними цілями
У липні 2021 року уряд затвердив другий національно визначений внесок (НВВ) до Паризької угоди із фактичною метою щодо зменшення викидів, що узгоджується з траєкторією досягнення нульових викидів парникових газів не пізніше 2060 року. В ньому Україна зобов’язалася зменшити викиди на 7% до 2030 року порівняно з 2019 роком. Наступного року всі країни, що підписали Паризьку угоду, повинні будуть подати оновлені НВВ, тому постає питання щодо актуальності поставлених Україною цілей, оскільки вони були визначені до повномасштабного вторгнення. Через війну Україна могла перевищити свою ціль щодо скорочення викидів парникових газів на 65% від рівня 1990 року, оскільки велика частина промисловості була зруйнована, а в сільському господарстві відбулися зміни через мінування територій та окупацію. Проте, якщо під час повоєнної реконструкції акцент буде зроблено на підхід “звичний хід справ” (business as usual), існує ризик перевищення викидів парникових газів та невиконання зобов’язань Паризької угоди.
Україна має ставити амбітні цілі та вживати ефективних заходів для декарбонізації своєї економіки відповідно до Європейського зеленого курсу, який має на меті досягнення кліматичної нейтральності на європейському континенті до 2050 року. Тому, враховуючи взяті на себе зобов’язання, на національному рівні необхідно офіційно затвердити курс на кліматичну нейтральність до 2050 року, зафіксувавши цю ціль і дату у новому Кліматичному законі і наступному НВВ до Паризької угоди (який повинен бути амбітнішим за попередній).
2. Розвиток відновлюваної енергетики
Енергетична стратегія України та щойно затверджений у серпні 2024 року Національний план дій з відновлюваної енергетики, визначають, що частка енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному енергетичному балансі, повинна становити не менше 27% у 2030 році. Однак ця ціль не відповідає показникам, викладеним у Директиві ЄС 2018/2001 про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел (щонайменше 32%). Зважаючи на поточний стан енергетичного сектору України через повномасштабне вторгнення росії та враховуючи останні прагнення ЄС до досягнення більш амбітних цілей у сфері відновлюваної енергетики (RePowerEU), Україна повинна переглянути цілі щодо розвитку ВДЕ, а також визначити роль децентралізованих джерел енергії для створення умов для подальшого розвитку відновлюваної енергетики.
У липні 2023 року набув чинності Закон України №3220-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та “зеленої” трансформації енергетичної системи України”. Оновлення та зміни до Закону є важливими для сектора відновлюваної енергетики, оскільки вони призводять до трансформації енергетичної системи України та значно лібералізують функціонування відновлюваних джерел енергії загалом і розподіленої генерації зокрема.
3. Підвищення енергоефективності будівель
Надзвичайно важливо, щоб Україна прагнула до стрімкого підвищення енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії. Це критично для енергетичної незалежності, зменшення використання викопного палива та боротьби з енергетичною бідністю в Україні.
Наприкінці 2021 року уряд затвердив Національний план дій з енергоефективності на період до 2030 року та трирічний план дій для його реалізації на 2021-2023 роки. План, розроблений відповідно до підходів Директиви 2012/27/ЄС, встановлює наступні національні цілі: первинне та кінцеве споживання енергії в Україні у 2030 році не повинне перевищувати відповідно 91 468 тис. та 50 446 тис. тон нафтового еквіваленту. За результатами моделювання, у 2030 році за енергоефективним сценарієм передбачається скорочення споживання енергії відносно Базового сценарію на 22,3% (первинна енергія) та 17,1% (кінцева енергія). План також передбачає низку заходів щодо підвищення енергоефективності у житловому та громадському секторах, транспорті, промисловості та енергетиці.
У квітні 2023 року Верховна Рада України ухвалила закон , який передбачає створення Державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, а на початку липня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про затвердження змін до плану дій щодо виконання зобов’язань за Договором про заснування Енергетичного співтовариства, згідно з яким планувалося привести нормативну базу у сфері енергоефективності у відповідність до вимог Директиви 2018/2002 до кінця 2023 року.
4. Енергоефективність у виробництві тепла та електроенергії
Енергосистема, побудована в радянські часи та заснована на великих джерелах генерації, виявилася вразливою під час воєнних дій. З початком повномасштабної війни через цілеспрямовані обстріли була знищена велика потужність теплоелектроцентралей (ТЕЦ) і теплових електростанцій (ТЕС). Необхідний комплексний підхід для забезпечення стійкості теплопостачання котелень, зміцнення енергетичної безпеки місцевих громад та підвищення енергоефективності систем теплопостачання.
В лютому 2023 року був ухвалений закон щодо розвитку високоефективної когенерації у виробництві теплової та електричної енергії, який спрямований на створення умов для запровадження високоефективного одночасного виробництва тепла та електроенергії з виконанням вимог Директиви ЄС про енергоефективність. Зокрема, закон вводить нові кваліфікаційні показники для когенераційних установок, що забезпечать економію первинної енергії не менше ніж на 10%; пропонує технологічні процеси, що знизять вартість виробництва електроенергії та тепла; і передбачає надання гарантії походження електроенергії для споживачів.
У рамках цієї ініціативи важливе значення має впровадження ефективних систем теплопостачання та реформа централізованого теплопостачання, включаючи встановлення цілей щодо зменшення втрат енергії у системах теплопостачання та зниження норми витрат палива для виробництва тепла.
5. Запобігання викидам під час відбудови
Україна має можливість не лише долучитися до загальноєвропейської мети зі створення кліматично нейтрального континенту до 2050 року, але й стати прикладом стійкої, кліматично дружньої відбудови з використанням найкращих підходів та технологій XXI століття на засадах Зеленого відновлення. Це важливо, оскільки, за розрахунками, значна частина викидів парникових газів, пов’язаних із війною, відбудеться під час відбудови.
Тому одним з важливих аспектів є будівництво відповідно до нових стандартів, які встановлюватимуть вимоги до того, що нові будівлі повинні мати найвищий клас енергоефективності, використовувати енергію з відновлюваних джерел та теплові насоси (стандарт будівель з майже нульовим енергоспоживанням або будівель з нульовими викидами). Наразі вимоги до будівель із близьким до нульового рівнем споживання енергії (Nearly-zero energy buildings, NZEB), які закріплені Директивою про енергетичні характеристики будівель EU/31/201, ще не прийняті в Україні, проте робота щодо їх впровадження ведеться. Для досягнення мети щодо підвищення енергоефективності та стандартів стійкості для нових будівель важливо законодавчо встановити контрольну дату, після якої всі нові будівлі повинні бути вуглецево-нейтральними (з урахуванням їхнього життєвого циклу).
Необхідно впроваджувати механізми, які забезпечуватимуть кліматично нейтральну реконструкцію, тому державні галузеві стратегії, зміни у стандартах, рішення щодо видачі дозволів на діяльність, а також регіональні плани розвитку повинні ґрунтуватися на меті переходу економіки до кліматично нейтральної до 2050 року.
6. Моніторинг, звітність та зменшення викидів у промисловому секторі
8 листопада 2017 року уряд затвердив Національний план щодо скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), який передбачає план модернізації енергоблоків на теплоелектроцентралях (ТЕЦ), більшість з яких вже вичерпала свій ресурс, але все ще працюють на повну потужність. НПСВ був затверджений для виконання зобов’язань України в рамках Енергетичного співтовариства (Директива 2001/80/ЄС) і має на меті поступове скорочення викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу з великих спалювальних установок (з номінальною тепловою потужністю понад 50 МВт) до грудня 2033 року. У 2023 році Кабінет Міністрів України затвердив Порядок впровадження автоматизованих систем контролю (АСК) викидів забруднювачів у рамках Закону “Про охорону атмосферного повітря”. Цей документ був підданий критиці експертами за фактичне відтермінування його реалізації для нових джерел викидів на п’ять років з дати скасування воєнного стану, а також за те, що він не поширюється на вже існуючі об’єкти.
І хоч основна мета цих документів – зменшення викидів забруднюючих речовин і поліпшення якості повітря, вони важливі і для скорочення викидів парникових газів від промисловості, адже передбачають її модернізацію.
7. Відмова від вугілля та справедлива трансформація вугільних регіонів
План поступової відмови від вугілля у державній енергетиці до 2035 року вперше було оголошено у 2021 році на кліматичній конференції COP26 у Глазго, коли Україна приєдналася до Альянсу за поступову відмову від вугілля (Powering Past Coal Alliance) – коаліції національних урядів, бізнесу та організацій, які виступають за перехід на відновлювані джерела енергії. Однак лише через три місяці після цього оголошення почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, і більшість планів з енергетичного переходу було відкладено. У 2023 році український уряд підтвердив дату відмови від вугілля до 2035 року, і зараз важливо, щоб уже встановлені терміни були реалізовані завдяки конкретним заходам і не залежали від обставин, таких як закінчення війни.
Необхідно переглянути Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів, а також розробити, ухвалити та впровадити регіональні й місцеві програми справедливої трансформації для вугільних регіонів і міст. Специфічні та послідовні заходи важливі для поступової відмови від вугілля та справедливої трансформації. Серед унікальних викликів вугільних громад, які потребують вирішення у процесі трансформації, особливо гостро постають питання працевлаштування та розвитку економіки, збереження довкілля та забезпечення сталості енергетичної системи. Деякі вугільні громади наразі опинилися на окупованих територіях або розташовані близько до лінії фронту та зазнали значних руйнувань, що унеможливлює повне відновлення до припинення військової агресії росії. Проте вже сьогодні має бути створене бачення відновлення таких громад, що закладе основу для майбутньої справедливої трансформації.
8. Податок на вуглець та інші фінансові механізми
Податок на вуглець в Україні є частиною екологічного податку, визначеного Податковим кодексом. У 2022 році до нього було внесено зміни, які збільшили ставку податку на вуглець з 10 грн (0,24 євро) до 30 грн (0,7 євро) за тонну викидів CO2. Проте, серед країн, що запровадили податок на вуглець, ціна вуглецю в Україні залишається однією з найнижчих. Вкрай важливо підвищити податок на вуглець до рівня, який стимулюватиме скорочення викидів парникових газів, і розширити перелік об’єктів, на які поширюватиметься цей податок.
Частиною узгодження кліматичної політики України з Європейським зеленим курсом, є запровадження національної Системи торгівлі викидами (СТВ) відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС та Директиви 2003/87/ЄС. Першим приоритеним кроком для запровадження СТВ є повернення обов’язковості та покращення системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ). Важливо, щоб майбутня національна система торгівлі викидами парникових газів зосереджувалася на досягненні фактичного скорочення викидів, а не на продажі квот. Обмеження системних викидів повинно бути узгоджено із цілями Європейського зеленого курсу та оновленого Національно визначеного внеску України до Паризької угоди.
9. Землекористування та охорона природи
Сектор землекористування, змін землекористування та лісового господарства (ЗЗЗЛГ) відіграє ключову роль у досягненні кліматичної нейтральності через його потенціал поглинання вуглекислого газу та зберігання вуглецю природними екосистемами, біомасою та ґрунтами. Водночас наразі для України першочерговим є зменшення викидів парникових газів у цьому секторі, оскільки згідно з останнього кадастру викидів за 2021 рік в Україні цей сектор є не поглиначем, а джерелом додаткових викидів через розорювання земель та вирубки лісів. Відповідно, плани в цьому секторі повинні включати заходи спрямовані на збереження існуючих природних запасів вуглецю (в ґрунтах та екосистемах), збільшення запасання вуглецю за рахунок відновлення екосистем, заходи із охорони ґрунтів, збереження старовікових лісів, відновлення деградованих земель, тощо.
Важливо відновлювати водно-болотні угіддя, а також зберігати екосистеми, багаті на ґрунтовий вуглець, такі як степи, луки та торфовища, зокрема, відмовившись від видобутку торфу. При збільшенні площі лісів пріоритет слід надавати включенню самозаліснених ділянок сільськогосподарських земель у лісовий фонд, а лісовідновлення слід здійснювати шляхом висадки тільки місцевих видів, стійких до клімату певного регіону, забороняючи використання інвазивних видів дерев.
З метою збереження існуючих природних запасів вуглецю та підтримки подальшої здатності екосистем до зберігання вуглецю необхідно забезпечити охорону найбільш цінних природних територій. До 2030 року слід збільшити частку заповідних територій до щонайменше 30% території України відповідно до міжнародних зобов’язань (Куньмінсько-Монреальська глобальна рамкова угода про біорізноманіття) та у відповідності з цілями Європейського зеленого курсу (наразі площа таких територій в Україні становить лише 6,9%). Крім того, Україна також має законодавчо врегулювати статус територій Смарагдової мережі (через ухвалення відповідного закону), які в подальшому будуть включені до загальноєвропейської мережі Natura2000.
10. Зменшення впливу сільського господарства на клімат
Україна є країною з одним із найвищих відсотків орних земель, тому важливо не тільки скоротити площі орних земель, а й підвищити ефективність використання добрив та засобів захисту рослин адже одним із джерел викидів парникових газів є виробництво та використання мінеральних добрив і неналежне управління гноєм.
Одним із заходів для зменшення викидів парникових газів у секторія сільського господарства є боротьба із деградацією ґрунтів за рахунок зменшення сільськогосподарської освоєності та розораності території; збільшення площі земель із природними ландшафтами, здійснення консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель. До 2030 року слід досягти нульових викидів від землекористування (коли викиди компенсуються поглинанням): вивести з обробітку деградовану ріллю, збільшити площу пасовищ і сінокосів до, стабілізувати викиди парникових газів від тваринництва та поступово зменшувати викиди у виробничих ланцюгах тваринницької продукції.
Зміна клімату стає більш відчутною з кожним роком. Основним шляхом запобігання подальших змін клімату є декарбонізація — впровадження заходів, що покликані скоротити викиди парникових газів (ПГ), які утворюються внаслідок людської діяльності. Досягнення кліматичної нейтральності України до 2050 року – цілком реалістичний сценарій, але можливий лише за умови здійснення дійсно ефективних заходів зі скорочення викидів у всіх сферах діяльності людини та декарбонізації економіки.
Цей матеріал підготовлений в рамках рамках проєкту “Better Green Deal with CSO policy proposals, visions and scenarios for best mitigation policies for Baltic Sea Countries and Ukraine”, де організації-партнери проєкту проаналізували можливі заходи та політики для пом’якшення зміни клімату. З публікаціями проєкту можна ознайомитися за посиланням. Пропозиції охоплюють як короткострокові заходи до 2030 року, так і довгострокові підходи для досягнення кліматичної нейтральності, які можуть підсилити національні кліматичні плани з метою досягнення цілей Європейської зеленої угоди, відповідно до кліматичної цілі в 1,5°C.
Джерело: Екодія