Преображений Христос – покровитель Василіянської Провінції Найсвятішого Спасителя
8 серпня 2024 року у Львівському василіянському монастирі Святого Онуфрія відбулося патрональне свято Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні. Божественну Літургію очолив Протоігумен о. Йосиф Кралька ЧСВВ, а співслужили: Протоігумен Закарпатської Провінції святого Миколая о. Франциск Онисько ЧСВВ, консультори, ігумени, настоятелі та інші священнослужителі Василіянського чину.
У проповіді о. Протоігумен пригадав, що Папа Франциск проголосив цей рік Роком молитви. Він наголосив, що саме молитва є центром монашого життя, головною дорогою до святости, адже дає змогу висловити Богові те, що лежить у глибині нашого серця. У проповіді було наголошено також на важливості тиші, у якій ми можемо зустрітися з Богом, задля Якого і здійснюється все служіння. Саме в тиші, біля Бога, можна відновити свої сили, щоб не стати жертвою екзистенційного вигоряння.
Молитва – це взаємини з Богом, наше внутрішнє життя, і саме через ці синівські взаємини ми можемо пізнавати себе. «Дякую, що все йде не за моїм сценарієм» – ці слова кардинала Карла Марії Мартіні, адресовані Ісусові, є яскравим прикладом довіри до Бога, розуміння, що далеко не все залежить від нас, а безпосередньо від нашої віри та стосунків із Господом. Молитися Словом Божим – це слухати голос Божий на сторінках Святого Письма. Наше життя базується на тому, щоб дати відповідь на Слово Боже.
Після Божественної Літургії о. Протоігумен привітав отців і братів, які 2024 року відзначали ювілеї складення професії довічних обітів чи ієрейських свячень, та від імені Провінції вручив їм пам’ятні грамоти. Загалом нагороди отримали одинадцять ченців.
Відтак у храмі відбулася конференція, яку провів доктор Олег Турій — історик Церкви, проректор із зовнішніх зв’язків Українського католицького університету, директор Інституту історії Церкви УКУ, завідувач кафедри церковної історії. Конференція була присвячена постаті та особистості митрополита Андрея Шептицького та його ставленню до політики. П. Олег наголосив, що митрополит Андрей протягом життя діяв головно як монах-василіянин, а не як граф чи політик. Уся його діяльність була спрямована на служіння Богові та народу, а основою була любов до Бога.