«Цього року відзначаємо 80 років від дня переставлення до вічності Митрополита Андрея Шептицького. Відзначаємо у дуже непростий час – час війни. Однак, у кожній війні, в тому числі і цій, яку ми сьогодні переживаємо, виграє той, хто хоче жити, хто вірить в життя, в першу чергу у життя вічне. І постать митрополита Андрея у наш час як ніколи є важливою з огляду на те, що він вказує нам як треба жити і боротися, щоби життя вічне осягнути», – про це 4 листопада 2024 року, в Національній філармонії України говорив Владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії, у своєму слові з нагоди презентації проєкту «Моя найдорожча Мамо…» за виставою «Я йду, Христе!».

Звертаючись до присутніх Архиєрей зауважив, що Ісус Христос, у момент, коли наближалися дні його страждань, звернувся до своїх Апостолів саме як до друзів: «Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого» (Ів. 15,15). Ідучи слідами Спасителя і нав’язуючи до сьогоднішньої події можна впевнено сказати, що сьогодні тут зібралися друзі митрополита Андрея Шептицького, які прийшли згадати його як того, який мав і має вплив на їхнє життя.

Відтак Владика Йосиф наголосив: «Сьогодні про митрополита Андрея говориться багато як про успішного економіста, політика та громадського діяча. Справді, немає такої сфери життя людини, де б не звучало його слово чи дія. Але він не був ані економістом, ані політиком, ані громадським діячем. Зрештою, в одному зі своїх послань він сам про це каже: «Чи я лікар, чи я хлібороб, чи я політик, щоби питати про здоровлє, про добрий бит та просвіту? Ні! Я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічого не є чуже, що синів, дітей єго обходить». А з цього виникає, що він був добрим пастирем, мужем Божим, який сам свято жив і так вчив жити інших».

За словами єпископа, цієї дороги святості Митрополит Андрей навчився в родині і його матір Софія з Фредрів Шептицька в цьому процесі відіграла колосальну роль. І її листи до сина Андрея, як і його листи до неї є виразним тому свідченням. Момент великого зв’язку митрополита Андрея з матір`ю є важливий тому, що її вплив її духовності постійно прослідковується у цілому його житті. У деяких колах Софію з Фредів вважають навіть до певної міри містичкою, оскільки Бог і його воля у її житті займали головне місце. Її духовність – це духовність хреста, а відповідно Христа розп`ятого.

«Так виглядає, що ця духовність хреста, яку плекала у собі Софія з Фредів Шептицька передалася і її синові Романові та дозволила йому бути непохитним, незважаючи на усі випробування які принесе йому життя, а водночас дуже вразливим на страждання і терпіння ближніх. У своїх споминах вона, зокрема, згадує про те, як одного разу йому розповідала про Страсті і Розп`ятя Христа. Як тільки почала розповідь, «запримітила у ньому таке зворушення, таке зусилля здержати великі сльози, якими наповнялися його очі, що швидко здержала себе і перейшла на іншу тему, не бажаючи грати на тому, що могло бути лише переніжненням нервів».

Ведучи далі Протосинкел Київський зауважив, що дана вистава базується на епістолярній повісті Григора Лужницького: «Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері» і фрагменти спогадів Софії Шептицької, з роду Фредрів «Молодість і покликання Романа Шептицького». «Особливу увагу хочу звернути саме на повість Григора Лужницького, яка побачила світ у 1982 р. у Філадельфії (США). Після її публікації навіть деякі богослови та історики прославляли письменника за первопублікацію невідомих листів Великого Митрополита. Але згодом з’ясувалось, що «Дванадцять листів…» є художнім твором, написаним в жанрі епістолярної повісті, в центрі якої — постать Слуги Божого Андрея. Письменник, використовуючи висловлювання з творів Митрополита, його послань, проповідей, а з уваги на те, що він особисто добре знав Слугу Божого, можливо, й з приватних розмов, розкриває читачеві глибокий духовний світ молодого Шептицького, його любов до матері, патріотизм, природну велич і скромну святість».

На останок Архиєрей висловив вдячність усім хто спричинився до презентації цього важливого проекту: «У першу чергу дякую кураторці проєкту Зоряні Мірус, Благодійній організації «Фундація-«Андрей», усім режисерам, акторам і виконавцям. Нехай ця вистава стане ще одним кроком для прослави митрополита Андрея, а нам на духовну користь!».

Завершуючи слово Владика Йосиф процитував слова Митрополита Андрея Шептицького, які довгий час видніли на одній із Київських споруд: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну!».

Пресслужба Київської Архиєпархії

Джерело