З регентом хору «Dominus» Андрієм Волошином ми зустрічаємось у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові. Саме тут вже четвертий рік гуртується і служить його колектив. Пан Андрій зізнається, що у своєму житті має багато активностей: працює з великим парафіяльним ансамблем, навчає дітей, має основну роботу. Але його серце та думки завжди з хором «Dominus», про створення якого мріяв майже 20 років.

— Пане Андрію, розкажіть,будь ласка, як і коли утворився хор? Чому виношували ідею стільки років?

— Колектив заснований у 2015 році, але ця ідея жила у моєму серці ще з 1996-го, коли я навчався у дяківсько-регентській школі. Саме звідти бере початок моя любов до хорового мистецтва. На створення хору знадобилося майже 20 років. У 2015 році я почав дякувати у Соборі святого Івана Хрестителя на вулиці Зубрівській та на запрошення пароха о. Івана Колодія погодився створити хор.

Це був початок Великого посту, а на Великдень 2015 року «Dominus» вже співав Літургію. Мені дуже допомогла моя родина і друзі, а також дівчата з ансамблю «Панночка» та хлопці з октету «Орфей». Так поступово утворився наш хор.

А в 2020 році ми перейшли до храму Різдва Пресвятої Богородиці й дотепер служимо тут.

— Що означає назва «Dominus»?

— Я носив цю назву в своєму серці ще з часів навчання. Хору тоді не було, але я точно знав, що коли він з’явиться, то я назву його «Dominus». З латинської це слово перекладається як «Господь», «той, хто домінує». На моє переконання, треба співати так, щоб було угодно Богові та приємно людям. Тож поєднати молитовність та професійність стало для мене ключовим завданням.

— У чому полягає служіння хору при храмі?

— На парафії маємо три хори, кожен з яких співає у певну годину. «Dominus» можна почути щонеділі на Літургії о 13 годині. Також співаємо Вечірні, поминальні Служби, вервиці, хрестини, вінчання. Любимо організовувати світські заходи, такі як вечори патріотичної пісні, святкові концерти до Дня матері та Дня Незалежності. Крім цього, залучаємо до спільних проєктів колективи «Панночка» і «Джура», художнім керівником яких є Ігор Федак, а також військовий оркестр 2 Галицької бригади НГУ під орудою майора Романа Вовка.

— Чи є богослужіння, які найбільше запам’яталися або про які згадуєте з особливими емоціями?

— Кожне наше богослужіння особливе та назавжди закарбоване в серці. За роки діяльності ми співали в Патріаршому соборі, багато їздили по церквах Львова, відвідували села, тому виокремити щось одне дуже складно.

У 2021 році відзначили двадцятиріччя з моменту відвідин нашої парафії Папою Іван Павлом ІІ. Тоді разом з хором «Теотокос», ми зведеним складом співали Архиєрейську Літургію. На ній був присутній Патріарх Святослав.

Ще одне досягнення, яким ми пишаємось, – це участь у першому конкурсі парафіяльних хорів від Живого телебачення. Серед 70 учасників «Dominus» став лауреатом другої премії за рішенням журі.
Наприкінці 2023 року започаткували свій фестиваль «Дзвони Різдва». До нашої церкви приїжджали хори з сусідніх парафій. А в планах маємо створення ще одного фестивалю, присвяченого нашому храмовому празнику.

— Розкажіть більше про своїх учасників. Хто ці люди?

— У нашому колективі гармонійно співіснують молодість та досвід. Цей колорит звуків і поєднання голосів дає особливе звучання, свій «смак». У хорі співають люди, які мають музичну освіту, але більшість учасників – аматори. Серед них студенти, вчителі, підприємці, люди різних спеціальностей та віку.

Кожен співець, як діамант. Він дуже цінний і вносить свій неповторний вклад у наш колектив. Тому я їх дуже люблю. Загалом у «Dominus» майже 40 хористів, але близько 10 зараз у роз’їздах.
Якщо потенційний учасник хоче співати, то безсумнівно, я даю такий шанс. Готовий всіх навчити, допомогти, потрібно лише бажання.

— Які особливості вашого репертуару?

— Багато хто каже, що «Dominus» відрізняється своїм звучанням від парафіяльних хорів. Насправді ми просто стараємось весело та радісно своїм співом прославляти Господа. Я у цьому керуюся словами Святого Івана Боско: «Диявол дуже боїться радісних людей». Зараз складний час. У наших серцях туга і біль. Але я хочу, щоб люди, які приходять до храму – відчували радість. Тож намагаюся обирати саме такі твори.

Якщо вони мінорні, то ми подаємо їх яскраво, використовуємо нашу галицьку манеру співу «на опорі». Коли виконавець так співає, тоді звук стає тембральним, насиченим, колоритним, бадьорим, дзвінким і впевненим. Я переконаний, що хор має передавати людям впевненість, натхнення, світло.

Пригадаймо композиторів «Золотої доби»: М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель – всі вони писали церковні твори із засобами виразності, які бездиханним співом не виконати. Тому я пропагую яскравий, впевнений стиль. Наш настоятель о. Орест часто каже, що коли чує «Dominus», то його душа радіє.

— Розкажіть про ваші репетиції: як вони проходять, скільки часу займають?

— Репетиції у нас регулярні та обов’язкові. Колись відомий композитор Станіслав Людкевич сказав, що на репетицію не може прийти хіба що мертвий. Інших причин немає. Звісно у мене не так строго, але свої правила є. Традиційно займаємось двічі в тиждень – у вівторок та четвер. Я ціную те, що люди жертвують своїм часом. Часто вони біжать на репетиції одразу з роботи або навчання. Їх не лякає ні пізня година, ні несприятливі погодні умови.

— Поділіться своїми порадами, як вдалося згуртувати колектив і зберігати таку єдність?

— Я виховувався у хормейстерів, які були дуже чіткими, строгими та вимогливими. Тому вважаю, що авторитет диригента є важливим і має постійно відчуватися. Разом з тим, я завжди запитую думку всіх учасників, потім аналізую та ухвалюю рішення. Найбільше радію з того, що люди підтримують мене, кажуть, що люблять та готові разом зі мною йти вперед.

— Які внутрішні традиції плекаєте у колективі?

— У нас є свій духівник – о. Руслан Грех. Він пише гарну та цікаву музику, тому ми виконуємо багато його творів. Разом з ним регулярно їздимо на реколекції, маємо духовний відпочинок. Окрім цього, стараємось відвідувати фестивалі, різні заходи, планувати мандрівки, адже все це нас гуртує та об’єднує.

Часто організовуємо поїздки на природу. Під час коронавірусу, коли хор не міг збиратися разом, ми започаткували флешмоб спільного виконання пісень онлайн. У такий спосіб підтримували один одного.
Ми переконані, що спільна молитва має велику силу, тому часто молимось за того з наших хористів, хто потребує молитовної підтримки. Живемо однією думкою і вважаємо себе великою хоровою родиною.

— Що може запропонувати ваш хор нашим читачам та як до вас приєднатися?

— Головне, що ми можемо запропонувати – це молитву і радість. Приходьте до нас і спробуйте співати. Ніяких вимог ми не ставимо, готові всього навчити, допомогти та підтримати. До того ж, зараз ми дуже потребуємо сопрано і не тільки, тож будемо раді, якщо ви до нас приєднаєтесь.

— Що «Dominus» дає особисто вам, звідки берете сили?

— Мої хористи кажуть, що спів став для них «наркотиком», але в позитивному сенсі. Так само і для мене. Я розумію, що не можу жити без хору. Навіть вдома чи на роботі постійно думаю, який репертуар підібрати, як адаптувати твір. Тому хор – це справа мого життя, невід’ємна частина мене самого!

ВІДЕО

Автор: Наталія Бельзецька

Джерело